Реутов Олег Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Реутов.

Оле́г Олекса́ндрович Ре́утов (*5 вересня 1920, м. Макіївка, тепер Донецької області, Україна — 15 серпня 1998) — радянський хімік, академік АН СРСР (1964; член-кореспондент, 1958), 1984 — лауреат Ленінської премії. Член КПРС (з 1942).

Реутов Олег Олександрович
Народився	5 вересня 1920(1920-09-05)[1]  Макіївка, Таганрозький округ, Область Війська Донського
Помер	15 серпня 1998(1998-08-15) (77 років)  Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	хімік, викладач університету
Галузь	хімія і органічна хімія[2]
Alma mater	Хімічний факультет МДУd
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Вчене звання	професор[d]
Науковий керівник	Несмеянов Олександр Миколайович
Знання мов	російська[2]
Заклад	Хімічний факультет МДУd
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Російська академія наук і Академія наук СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Біографія

Закінчив Московський державний університет імені М. Ломоносова в 1941 році.

Учасник Другої світової війни.

Від 1945 року — науковий співробітник хімічного факультету МДУ.

Починаючи з 1957 року завідував заснованою ним у Московському університеті лабораторією теоретичних проблем органічної хімії і одночасно — лабораторією застосування ізотопів у органічній хімії в Інституті елементоорганічних з'єднань АН СРСР.

О. О. Реутов є радянським експертом з питань хімічної і біологічної війни при ООН (з 1969). Заступник голови Радянського комітету захисту миру (1974).

Головні праці О. О. Реутова — з проблем фізичної органічної хімії, вивчення механізму реакцій електрофільного заміщення (dE-реакцій), молекулярних перегрупувань, з хімії карбонієвих іонів, дослідження ілідів арсена та сірки, онієвих з'єднань, про подвійні реакційні здатності амбідентних (мезомерних) аніонів, участь іонів й іонних пар у органічних реакціях, щодо кислотності СН-кислот, стереохімії і механізму оксимеркуровання.

Олег Реутов — автор теорії електрофільного заміщення в насиченого атома вуглецю у ряді металоорганічних сполук.

Вченого нагороджено 4 орденами, а також медалями.

Загалом опубліковано понад 1300 його робіт.

Наукові праці

• Теоретические проблемы органической химии, М., 1956 (рос.)
• Теоретические основы органической химии, М., 1964 (рос.)
• Reaction mechanisms of organometallic compounds, Amst., 1968 (спільно з I. P. Beletskaya) (англ.)
• Механизмы реакций металлоорганических соединений, М., 1972 (спільно з І. П. Белецькою и В. І. Соколовим) (рос.)

Джерела, посилання і література

• Реутов Олег Олександрович у БСЭ (рос.)
• О. А. Реутов, М., 1970 (АН СССР. Материалы к биобиблиографии ученых СССР, сер. химических наук, в. 43).
• Академік Реутов (рос.)
• Реутов (англ.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}