Рецидив (медицина)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рецидив.

Рецидив (від лат. recidere) у медицині — відновлення хвороби після удаваного повного одужання (ремісії). Рецидив при інфекційних хворобах пояснюють тією обставиною, що збудник у ході лікування не повністю зникає з організму і, за певних умов, знову спричинює повернення хвороби у вигляді швидкого відновлення клінічних ознак, симптомів захворювання. Клінічні ознаки рецидиву, як правило, повторюють розпал захворювання. При інфекційних хворобах рецидив — це наслідок активації саме ендогенної флори. До рецидиву при інфекційних хворобах не відносять реінфекцію — повторне зараження тим же (або незначно мутованим) інфекційним агентом із зовнішнього середовища, що й первинний. Також до рецидиву не відносять активацію патологічного процесу при розвитку метастазів злоякісної пухлини (рецидивом вважають відновлення росту пухлини на її початковому місці).

Причини

Серед основних причин рецидиву захворювання зазвичай вказують:

• Циклічний або наростаючий характер самого захворювання (черевний тиф, поворотний тиф, бруцельоз, лейкози, хвороби сполучної тканини, тощо)
• Неповноцінне лікування (перш за все, при лікуванні злоякісних пухлин, також при черевному тифі та паратифах, тощо)
• Ослаблення імунітету внаслідок переохолодження, стресу (герпесу, екземи, тощо)
• Не дотримання рекомендованої дієти після перенесеного захворювання (зокрема, при панкреатиті, колітах, тощо)

Лікування рецидиву більшості захворювань аналогічне лікуванню первинного прояву цього захворювання. У деяких випадках додатково призначають фармацевтичні препарати, що сприяють посиленню імунітету для запобігання подальших рецидивів.

Джерела

• Возіанова Ж. І.  Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. — К.:"Здоров'я",2008. — Т.1.; 2-е вид., перероб. і доп. — 884 с. ISBN 978-966-463-012-9

Посилання

• Рецидив