Реципрокність

Реципро́кність (англ. reciprocity ‘взаємність, обопільність’ від лат. reciprocus ‘той, що повертається’) — у загальному значенні — взаємність, взаємообмін, взаємозалежність.

• У політології — залежність авторитету людини від її заслуг перед суспільством.^[1]

• У психології — інтеріоризована соціальна норма, що реалізується в поведінковому аспекті у вигляді «позитивної реципрокності» — відплати добром за добро, та «негативної реципрокності» — відплати злом за зло.^[2] В теорії Ж. Піаже — взаємність думки, уміння дитини співвідносити свою точку зору з точкою зору іншого, є умовою подолання інтелектуального егоцентризму.^[3]

• В економіці — обмін дарами на неринковій основі,^[4] рух предмету обміну на основах взаємності між суб’єктами, що належать до симетричних груп.^[5]

• У фізіології — фізіологічний механізм координації діяльності нервових центрів, що забезпечує спільний регулюючий вплив на функції органів і тканин.

Синоніми терміна у суспільних науках — реципрокальність та реципрокація.^[6]

Див. також

• Реципрок — у мовознавстві — взаємний стан дієслова.

• Реципрокна іннервація — у фізіології — рефлекторний механізм, який забезпечує іннервацію взаємозв’язаних груп скелетних м’язів, що беруть участь у здійсненні складних координованих рухів (ходіння, біг тощо).

• Реципрокне схрещування — у біології — система двох схрещувань (прямого і зворотного), в одному з яких організми з ознаками, що вивчаються, використовують як материнські, в іншому — як батьківські.

• Реципрокні транслокації — у генетиці — обмін ділянками двох негомологічних хромосом.