Рижов Олександр Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рижов.

Рижов Олександр Іванович (23 листопада 1895, село Кур'яниха^[2], Російська імперія — 14 грудня 1950, Москва, СРСР) — радянський генерал-лейтенант (1944), Герой Радянського Союзу (1945).

Олександр Іванович Рижов
Александр Иванович Рижов
Народження	23 листопада (5 грудня) 1895  Кур'янихаd, Зіменковська волостьd, Кінешемський повітd, Костромська губернія, Російська імперія[1]
Смерть	16 грудня 1950(1950-12-16) (55 років)  Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Червона армія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1918–1950
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	296-та стрілецька дивізія, 3-й гвардійський стрілецький корпус, 56-та армія (СРСР), 18-та армія (СРСР), 46-та армія (СРСР), 47-ма армія (СРСР), 4-та гвардійська армія (СРСР), 70-та армія (СРСР), 28-й гвардійський стрілецький корпус, 3-тя ударна армія (СРСР)
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди	Медаль «За оборону Кавказу» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Біографія

Народився в селянській родині. Пізніше жив у місті Кінешма, де закінчив реальне училище.

Учасник Першої світової війни, дослужився до звання прапорщика. Із 1918 року служив у Червоній армії, брав участь у Громадянській війні в Росії, воював командиром взводу, ад'ютантом (начальником штабу) і командиром батальйону. Учасник радянсько-польської війни, у 1921 році придушував повстання українських селян на півдні України.

У міжвоєнний період командував батальйоном і полком, служив начальником господарської частини 23-ї Харківської стрілецької дивізії. Закінчив 2 курси Військової академії імені М. В. Фрунзе (1935) і курси при Академії Генерального штабу (1940). Із 1940 року — комендант 80-го укріпленого району в Одеському військовому окрузі.

Німецько-радянська війна

З початком німецько-радянської війни продовжував командувати 80-м укріпленим районом. Після розформування укріпрайону був призначений командиром 296-ї стрілецької дивізії, на чолі якої відзначився в боях на Донбасі і під Барвінковим. Із лютого 1942 року — заступник командира, а з травня 1942 року — командир 3-го гвардійського стрілецького корпусу.

Із 1 липня 1942 по 5 січня 1943 року — командувач 56-ї армії на Північно-Кавказькому і Закавказькому фронтах. Брав активну участь у битві за Кавказ, у оборонних боях за Ростов і Краснодар.

Із 5 січня по 11 лютого 1943 року — командувач 18-ї армії. На чолі армії брав участь у наступі на Краснодар.

Із 11 лютого по 15 березня 1943 року — командувач 46-ї армії.

Із 15 березня по 28 липня 1943 року командував 47-ю армією Степового військового округу. Під час битви на Курській дузі був знятий з посади командувачем Степового фронту генерал-полковником І. С. Конєвим. Після цього з 28 липня 1943 по 6 січня 1944 року — заступник командувача 37-ї армії, брав участь у форсуванні Дніпра.

Із 6 січня по 2 лютого 1944 року — командувач 4-ї гвардійської армії. Брав участь у першому етапі Корсунь-Шевченківської операції. Знятий з посади через хворобу.

Із 28 березня по 27 травня 1944 року — командувач 70-ї армії 2-го Білоруського фронту. Під час Поліської операції армія зазнала тяжкої поразки і змушена була відступити. За цю невдачу був знятий з посади.

Із липня 1944 року і до самого кінця війни командував 28-м гвардійським стрілецьким корпусом 8-ї гвардійської армії. На цій посаді проявив себе як успішний та рішучий командир, відзначився під час Вісло-Одерської операції та взяття Берліна. За успішні бойові дії на річці Варта указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Після війни

Після війни залишився на тій же посаді командира корпусу. У 1949 році очолив 3-тю ударну армію. В той же час важко захворів і помер у Москві, там же й похований.

Військові звання

• Полковник (24 грудня 1935)
• Комбриг (31 березня 1940)
• Генерал-майор (4 червня 1940)
• Генерал-лейтенант (2 листопада 1944)

Нагороди

• Герой Радянського Союзу (6 квітня 1945) з врученням медалі «Золота Зірка»)
• Чотири ордени Леніна (20 грудня 1943 — за форсування Дніпра; 21 лютого 1945 — за вислугу років; 6 квітня 1945 — до звання Героя Радянського Союзу; 29 травня 1945 — за взяття Берліна)
• Два ордени Червоного Прапора (1944; 1948 — обидва за вислугу років)
• Орден Суворова 2-го ступеня (8 лютого 1943 — за оборону Кавказу)
• Медаль «За оборону Кавказу» (1944)
• Медаль «За перемогу над Німеччиною» (1945)
• Медаль «За взяття Берліна» (1945)
• Медаль «XX років РСЧА» (1938)
• Медаль «30 років Радянської Армії і Флоту» (1948)
• Орден Хрест Грюнвальда (Польща; 1945)