Ризине

Ри́зине — село в Україні, у Водяницькій сільській громаді Звенигородського району Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 1093 особи, дворів — 550 (2009).

село Ризине
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Звенигородський район
Тер. громада	Водяницька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA71020090080015468
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	перша половина 17 століття
Населення	1093 особи (2009)
Поштовий індекс	20235
Телефонний код	+380 4740
Географічні дані
Географічні координати	49°6′10″ пн. ш. 30°35′19″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	225 м
Відстань до обласного центру	146 (фізична) км[1]
Відстань до районного центру	35 км
Місцева влада
Адреса ради	с.Ризине,
Карта
Ризине
Ризине
Мапа

Історія

Перша назва села — Різана Криниця. Існування Ризиного відносять до першої половини XVII століття. Перші записи в документах цього періоду зустрічаються польською і навіть латинською мовами. Щодо назви села є дві версії місцевих дослідників: перша — це подвійна топографічна назва, а друга зводиться до легенди, ніби-то в середині 1600 років у балці, що за селом, українські козаки вирізали польську заставу. Від цього і пішла назва «Різана».

У книзі «Киевские епархиальные ведомости» за 1894 рік подані списки православних церков, які в 1768 році перейшли з уній до православних. Тут зазначається й церква с. Різана Криниця. Отже, село на цей час було велике (близько 150 дворів з населенням до 650 осіб). На 1900 рік в селі було 383 двори та 1979 жителів.

Т. Г. Шевченко під час першої подорожі по Україні відвідав Ризине. Під час заслання в солдати в Новопетровському укріпленні поет був особисто знайомий з ризинчанином Андрієм Обеременком. Дружбі двох українців присвятили свої картини художники М. Н. Хазановський та І. Г. Лось (зберігаються в сільському музеї).

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

552 мешканця села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 215 з них загинули, 137 нагороджені орденами й медалями. Уродженцю села В. С. Гришку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу В. С. Гришка, за яким було закріплено 2,5 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,3 тисячі га орної землі. Виробничим напрямком господарства був зерново-тваринницький.

Також на той час працювали середня, восьмирічна і початкова школи, будинок культури з залом на 450 місць, 2 бібліотеки з фондом 16,7 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт та пологовий будинок.

На території села виявлено поселення трипільської культури, кургани скіфських часів, поселення і поховання черняхівської культури.

Інформація надана краєзнавцем М.М. Бойко

Сучасність

На сьогодні в селі функціонують: СТОВ ім. Гришка, Пехівське лісництво, два фермерських господарства та десяток приватних господарств. Жителі села орендують 20 га водного дзеркала ставків для розведення риби.

У селі діють ЗОШ, дитячий садок, Будинок культури, сільська та шкільна бібліотека, сільський історико-краєзнавчий музей «Різана Криниця», фельдшерсько-акушерський пункт, пошта, відділення Ощадбанку, 8 магазинів. Гордістю села та району є сільський духовий оркестр.

Відомі люди

В селі народились:

• Бойко Ольга Миколаївна — кандидат педагогічних наук, доцент.
• Г. А. Власюк, П. І. Колісник — кандидати наук;
• А. А. Гончаренко — доцент, заслужений вчитель України, удостоєний премії ім. Макаренка;
• А. С. Музиченько — доктор економічних наук, професор;
• В. В. Любашенко — доктор математичних наук;
• П. М. Линник — доктор хімічних наук.
• Барибіна Яніна Олександрівна — кандидат економічних наук.

Проживають:

• Ярова Лідія Захарівна — депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.

Поховані:

• Сокотуха Руслан Віталійович (1994—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.