Риков Владислав Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Риков.

Владисла́в Микола́йович Ри́ков (17 червня 1993(19930617), Луганська область — 7 лютого 2024, Курахове, Донецька обл., Україна) — український льотчик, полковник (посмертно), пілот 299-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил ЗСУ, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 році. Повний кавалер орденів «За мужність» та Богдана Хмельницького. Герой України (2024, посмертно)^[1].

Владислав Риков Риков Владислав Миколайович
Полковник
Загальна інформація
Народження	17 червня 1993(1993-06-17) Луганська область
Смерть	7 лютого 2024(2024-02-07) (30 років) м. Курахове, Донецька область (загинув під час виконання бойового завдання)
Поховання	Вінниця
Національність	українець
Alma Mater	Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Повітряні сили
Формування	299 БрТА
Війни / битви	Російсько-українська війна Російське вторгнення в Україну
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» І ступеня Орден «За мужність» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Біографія

Народився 17 червня 1993 році в Луганській області, виріс в Харкові у сім'ї військових. Батько та його брат були пілотами. Коли Владу було шість років, бандити вбили всю його сім'ю. Влад зазнав поранення, та залишився живим.

Навчався в Авіаційному навчальному кадетському центрі ім. Данила Дідика, потім закінчив Харківський національний університет повітряних сил ім. Кожедуба^[2].

Під час російського вторгнення в Україну служив у складі 299-ї БрТА на штурмовику Су-25. Мав 385 бойових вильотів^[3][4].

Загинув 7 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання^[3].

Похований 11 лютого 2024 року у Вінниці на Алеї Слави.

У Владислава залишилися дружина, донька Мирослава (2017 р.н.) та опікун, названий батько Юрій Покусай.

Вшанування пам'яті

У 2024 році вийшло третє доповнене видання книги віршів Людмили Ліри «Ріки війни», присвячене Владиславу Рикову.

5 грудня 2024 року Президент України Володимир Зеленський присвоїв 203-й навчальній авіаційній бригаді ім'я Владислава Рикова з офіційною назвою «203 навчальна авіаційна бригада імені Владислава Рикова Повітряних Сил Збройних Сил України».^[5][6]

У місті Вінниця вулицю Генерала Арабея перейменували на вулицю Владислава Рикова.

Нагороди

Шеврони та посвідчення Владислава Рикова у Музеї національно-визвольної боротьби Тернопільщини

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (24 лютого 2024, посмертно) — За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові^[7].
• орден Богдана Хмельницького I ступеня (24.08.2023) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[8].
• орден Богдана Хмельницького II ступеня (23.11.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[9].
• орден Богдана Хмельницького III ступеня (08.08.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[10].
• орден «За мужність» I ступеня (10.06.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[11].
• орден «За мужність» II ступеня (18.05.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[12].
• орден «За мужність» III ступеня (02.05.2022) — За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[7].