Римо-католицький собор (Кишинів)

Собор Божого Провидіння (рум. Catedrala romano-catolică „Providența Divină”) — римо-католицький собор в історичному центрі Кишинева — столиці Молдови. Зведений у 1840—1843 роках за проєктом архітектора Йосипа Шарлеманя. Єпископський собор Кишинівської дієцезії^[2].

Римо-католицький собор
47°01′45″ пн. ш. 28°49′45″ сх. д.
Тип споруди	католицький соборd і церква
Розташування	Молдова , Кишинів
Архітектор	Мельников Аврам Іванович
Початок будівництва	1836
Будівельна система	цегла
Стиль	архітектура неокласицизму
Належність	католицтво
Єпархія	Кишинівська дієцезія
Стан	пам'ятка архітектури Республіки Молдоваd[1]
Епонім	провидіння
Римо-католицький собор (Кишинів) (Молдова)
Римо-католицький собор у Вікісховищі

Історія

У 1820-х роках невелика католицька громада Кишинева, переважно польського походження, побудувала на місці сучасного собору каплицю під заступництвом Провидіння. У 1830-х роках каплиця вже не могла вмістити усіх прочан. Тоді на їхнє прохання імператор Микола I виділив субсидію на будівництво собору. Будівництво відбувалося у 1840—1843 роках під керівництвом петербурзького архітектора Йосипа Шарлеманя.

1964 року радянська влада експропріювала собор у католицької громади. Він був перетворений на студію кіно- та звукозапису. Прочанам дозволили збиратися для богослужінь біля цвинтарної каплиці. 1989 року після втручання Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та Організації Об'єднаних Націй собор знову став католицькою парафією та був відновлений. 1993 року собор став резиденцією Апостольської адміністрації в Кишиневі, а 2001 — новоствореної Кишинівської дієцезії^[3].

Опис

Собор виконаний у стилі неокласицизму. Передній фасад собору повернутий на південний захід і має прямокутну форму із напівкруглою апсидою. Має довгу прямокутну форму і складається з п'яти травей. До нього приєднаний фасад на північно-східному боці. Є велике аркове вікно та дві дзвіниці. Два ряди коринфських колон розділяють зал на широкий центральний неф із циліндричним склепінням та два вузькі проходи із кесонними стелями^[4]. Оригінальні меблі були втрачені після закриття собору в 1964 році, а сучасний інтер'єр з'явився в 1990-х роках.