Рисоїд білодзьобий

Рисоїд білодзьобий^[2] (Sporophila maximiliani) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)^[3]. Мешкає в Південній Америці. Вид названий на честь німецького натураліста Максиміліана Від-Нойвіда^[4].

?Рисоїд білодзьобий
Самець білодзьобого рисоїда
Охоронний статус
Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Саякові (Thraupidae)
Рід:	Зерноїд (Sporophila)
Вид:	Рисоїд білодзьобий
Біноміальна назва
Sporophila maximiliani (Cabanis, 1851)
Ареал виду
Синоніми
Oryzoborus maximiliani Cabanis, 1851 Fringilla crassirostris Wied, 1830
Посилання
Вікісховище:	Sporophila maximiliani
Віківиди:	Sporophila maximiliani
МСОП:	22723537
NCBI:	548488

Систематика

Білодзьобий рисоїд був описаний німецьким натуралістом Максиміліаном Від-Нойвідом у 1830 році під назвою Fringilla crassirostris^[5]. У 1851 році німецький орнітолог Жан Луї Кабаніс перевів вид до роду Рисоїд (Oryzoborus), однак через те, що наукова назва Oryzoborus crassirostris вже була зайнята болотяним рисоїдом, Кабаніс запропонував нову назву — Oryzoborus maximiliani. За результатами молекулярно-філогенетичних досліджень білодзьобий рисоїд, разом з низкою інших видів, яких рівніше відносили до роду Oryzoborus, був переведений до роду Зерноїд (Sporophila)^[6][7].

Раніше дослідники виділяли підвид білодзьобого рисоїда S. m. parkesi Olson 1981 (syn. Oryzoborus m. magnirostris Phelps, Sr & Phelps, Jr, 1950), до якого відносили північні популяції. Однак за результатами низки досліджень науковці прийшли до висновку, що морфологічних і генетичних відмінностей між північними і південними популяціями недостатньо для розділення їх у окремі підвиди. Станом на 2022 рік більшість дослідників визнає Sporophila maximiliani монотиповим таксоном.

Опис

Довжина птаха становить 14,5-16,5, вага 20-22 г. Виду притаманний статевий диморфізм^[8][9]. Самці мають повінстю чорне забарвлення, за винятком білого "дзеркальця" на крилах. Самиці мають коричневу верхню частину тіла і охристо-коричневу нижню частину тіла, нижні покривні пера крил у них білі. Білодзьобі рисоїди мають великі, міцні дзьоби, об'ємом приблизно 840 мм³^[10]. Самці мають біле забарвлення дзьоба, самиці — чорне. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць^[11].

Поширення і екологія

Ареал білодзьобих рисоїдів дуже фрагментований. Вони мешкають на сході Болівії, на сході Венесуели, у Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані та Бразилії. Вони живуть на луках і серрадо, на узліссях вологих тропічних лісів та в чагарникових заростях поблизу води. Зустрічаються парами, на висоті до 800 м над рівнем моря. Живляться переважно насінням трав, зокрема Hypolytrum і Cyperus rotundus. У центральній і південній Бразилії сезон розмноження триває з листопада по березень. Гніздо чашоподібне, розміщується в чагарниках або на дереві, на висоті від 1 до 3 м над землею. У кладці 2-3 сіруваті яйця, поцятковані чорними і світло-коричневими плямками.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція білодзьобих рисоїдів становить від 1000 до 2500 птахів. Їм загрожує вилов з метою продажу на пташиних ринках, а також знищення природного середовища^[12].