Ришард Терлецький

Ришард Терлецький (пол. Ryszard Terlecki; нар. 2 вересня 1949 року, Краків) — польський історик, викладач, професор гуманітарних наук, журналіст та політик. Член Сейму 6-го, 7-го, 8-го та 9-го скликань, з 2015 року голова Парламентського клубу «Право і справедливість», віцемаршалек 8-го та 9-го скликання Сейму.

Ришард Терлецький
пол. Ryszard Terlecki
Народився	2 вересня 1949(1949-09-02) (76 років)  Краків, Польська Народна Республіка
Країна	Польська Народна Республіка  Польща
Діяльність	викладач університету, політик, історик, журналіст
Alma mater	Ягеллонський університет (1976) і Q9367845?
Науковий ступінь	професор[d][1] (22 січня 2002) і доктор габілітований[1] (1 січня 1992)
Знання мов	польська
Заклад	Папський університет Івана Павла II у Кракові, Institute for the History of Science, Polish Academy of Sciencesd, Jesuit University of Philosophy and Education Ignatianumd, Державний східноєвропейський вищий коледж у Перемишлі і Інститут національної пам'яті
Посада	заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd і член Сейму Польщі[d][2]
Партія	Право і справедливість
Батько	Ольгерд Терлецькийd
Автограф
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 2 вересня 1949 року у Кракові^[3].

Кар'єра викладача

У 1976 році закінчив історичний факультет в Ягеллонському університеті. У 1980 році здобув науковий ступінь доктора, а у 1992 році — габілітованого доктора^[3]. В 2002 році йому присвоєно вчене звання професора. Почав працювати викладачем в Інституті історії науки Польської академії наук. Був проректором філософсько-педагогічного коледжу Ігнатіанум. У 2003 році він також став викладачем Державної вищої школи Східної Європи в Перемишлі^[4].

Був публіцистом, редактором та співробітником багатьох журналів, в тому числі співзасновник та головний редактор газети «Czas Krakowski».

З 2000 по 2006 рік був керівником Управління народної освіти в Краківському відділенні Інституту національної пам'яті, потім до 2007 року директором цього відділення. Також читав лекції в Папському університеті Івана Павла ІІ у Кракові^[5].

Політична діяльність

У 1968 та 1970 роках його затримували за участь у студентських акціях протесту. З 1977 року співпрацював з Комітетом солідарності студентів, а потім з Комітетом оборони робітників. У 1980 році приєднався до «Солідарності»^[3].

На парламентських виборах 2007 року здобув депутатський мандат зі списку Права і справедливості, набравши 4246 голосів у краківському окрузі.

На парламентських виборах 2011, 2015 та 2019 роках був переобраний у парламент^[6][7][8]. Також обіймає посаду віцемаршалка Сейму.

Нагороди

• лицарський хрест Ордена Заслуг Угорщини (2017)^[9];
• орден «За заслуги» ІІ ступеня (Україна, 22 серпня 2020) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток міждержавного співробітництва, плідну громадську діяльність^[10];