Роберто Скароне

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Скароне.

Роберто Скароне (ісп. Roberto Scarone, 16 липня 1917, Монтевідео — 25 квітня 1994, Монтевідео) — уругвайський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер, зокрема відомий роботою з «Пеньяролем» на межі 1950-х і 1960-х.

Роберто Скароне
Особисті дані
Народження	16 липня 1917(1917-07-16)
	Монтевідео, Уругвай
Смерть	25 квітня 1994(1994-04-25) (76 років)
	Монтевідео, Уругвай
Громадянство	Уругвай
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) ? «Пеньяроль»  ? (?) 1939–1943 «Хімнасія і Есгріма»  ? (?) 1943–1945 «Америка»  ? (?) 1945–1947 «Атланте»  ? (?) 1948 «Хімнасія і Есгріма»  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1948–1951 «Хімнасія і Есгріма» 1952–1953 «Депортіво Калі» 1953–1955 «Сентро Ікеньйо» 1956 «Аудакс Італьяно» 1957 «Сентро Ікеньйо» 1958–1959 «Альянса Ліма» 1959–1962 «Пеньяроль» 1963–1964 «Монтеррей» 1965–1966 «Америка» 1966–1967 «Насьйональ» 1968 «Монтеррей» 1969–1974 «Універсітаріо де Депортес» 1972–1973 Перу 1974 «Олімпія» (Асунсьйон) 1975 «Сан-Лоренсо» 1977 «Ньюбленсе» 1979 «Універсітаріо де Депортес» 1983 «Універсітаріо де Депортес»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єра

Починав грати у футбол у 1930-х за «Пеньяроль».

Згодом у 1939–1943 роках грав в Аргентині за команду «Хімнасія і Есгріма», після чого провів чотири роки у Мексиці, виступаючи за «Америку» та «Атланте».

Завершував ігрову кар'єру 1948 року в аргентинській «Хімнасія і Есгріма», за яку вже виступав раніше.

Кар'єра тренера

Завершивши виступи на футбольному полі, залишився у структурі аргентинського «Хімнасія і Есгріма», де протягом 1948–1951 років був головним тренером.

Протягом 1950-х також працював з колумбійським «Депортіво Калі», чилійським «Аудакс Італьяно», а також перуанськими «Сентро Ікеньйо» та «Альянса Ліма».

1959 року повернувся на батьківщину ставши головним тренером рідного «Пеньяроля». Пропрацював з його командою чотири роки, протягом яких тричі ставав чемпіоном Уругваю, двічі — володарем Кубка Лібертадорес та одного разу — володарем Міжконтинентального кубка.

Протягом більшої частини працював з мексиканськими «Монтерреєм» та «Америкою», а також уругвайським «Насьйоналем», на чолі якого 1966 року учетверте у своїй кар'єрі став чемпіоном Уругваю.

Протягом 1969–1974 років знову працював у Перу, цього разу на чолі «Універсітаріо де Депортес», який під його керівництвом двічі, у 1969 і 1971 роках, вигравав перуанську першість. У 1972–1973 роках поєднував роботу на клубному рівні з тренуванням національної збірної Перу.

У другій половині 1970-х тренував парагвайську «Олімпію» (Асунсьйон), аргентинський «Сан-Лоренсо», чилійський «Ньюбленсе» та перуанський «Універсітаріо де Депортес». Останню команду також очолював у 1983 році.

Помер 25 квітня 1994 року на 77-му році життя в Монтевідео.

Титули і досягнення

Як тренера

• Чемпіон Перу (3):

«Сентро Ікеньйо»: 1957

«Універсітаріо де Депортес»: 1969, 1971

• Чемпіон Уругваю (4):

«Пеньяроль»: 1959, 1960, 1961

«Насьйональ»: 1966

• Чемпіон Мексики (1):

«Америка»: 1965-1966

• Володар Кубка Лібертадорес (2):

«Пеньяроль»: 1960, 1961

• Володар Міжконтинентального кубка (1):

«Пеньяроль»: 1961

Посилання

• Роберто Скароне на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Роберто Скароне на сайті transfermarkt.com (англ.)