Рождественський Геннадій Миколайович

Генна́дій Микола́йович Рожде́ственський (рос. Генна́дий Никола́евич Рожде́ственский; 4 травня 1931, Москва, РРФСР, СРСР — 16 червня 2018, Москва, Росія) — радянський російський симфонічний і театральний диригент, піаніст, композитор, дослідник, редактор і реставратор музичних творів, музично-громадський діяч, Народний артист СРСР (1976).

Рождественський Геннадій Миколайович
рос. Генна́дий Никола́евич Рожде́ственский
Основна інформація
Дата народження	4 травня 1931(1931-05-04)[1][2][…]
Місце народження	Москва, СРСР[1][3]
Дата смерті	16 червня 2018(2018-06-16)[4][5][…] (87 років)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Введенське кладовище
Роки активності	з 1951
Громадянство	Росія
Професії	диригент, композитор, музичний педагог, піаніст
Освіта	Центральна музична школа і Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Вчителі	Оборін Лев Миколайович і Аносов Микола Павловичd
Відомі учні	B. Tommy Anderssond, Олександр Тітовd і Депо Богдан Володимирович
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Членство	Шведська королівська академія наук
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Нагороди	Sibelius Medald
Батько	Аносов Микола Павловичd
Мати	Natalya Rozhdestvenskayad
У шлюбі з	Постнікова Вікторія Валентинівна
Діти	Sacha Rojdestvenskid
Файли у Вікісховищі

Біографія

Ранні роки

Народився у Москві. Син співачки Н. П. Рождественської і диригента Н. П. Аносова. Навчався в Музичній школі ім. Гнесіних у Євгенії Фабіанівної Гнесіної і у Центральній музичній школі як піаніст, потім у Московській консерваторії (клас фортепіано Л. Н. Оборіна, клас диригування Н. П. Аносова). В 1954 р. закінчив Московську консерваторію, в 1957 р. — аспірантуру.

Диригентська діяльність

У 1951 дебютував як диригент у Большому театрі (дебют: балет «Спляча красуня» П. Чайковського), в 1965—1970 р. головний диригент, у сезоні 2000/2001 р. головний диригент і художній керівник Большого театру. Під його керівництвом оркестр театру зіграв близько 40 опер і балетів, у тому числі прем'єри: «Коник-горбунок» Р. Щедріна, «Кармен-сюїта» Ж. Бізе, «Спартак» А. Хачатуряна, «Людський голос» Ф. Пуленка, «Сон у літню ніч» Б. Бріттена, світова прем'єра першої редакції опери С. Прокоф'єва «Гравець» (2001).

З 1961 р. Рождественський — художній керівник і головний диригент Великого симфонічного оркестру Центрального телебачення й радіомовлення, з 1983 по 1991 р. — Симфонічного оркестру Міністерства культури СРСР, об'єднаного з його ініціативи в 1992 р. з Камерним хором В. Полянского в Симфонічну капелу. З 1974 по 1985 р. Рождественський — головний диригент Московського камерного музичного театру Б. Покровський, керував найбільшими симфонічними оркестрами світу — Симфонічного оркестру BBC (1978—1981), Віденського симфонічного оркестру (1981—1982), Стокгольмської філармонії (1991), почесний диригент Токійського оркестру «Іоміурі».

Дискографія Рождественського налічує близько 700 платівок і компакт-дисків, що охоплюють практично всі стилістичні й жанрові шари музичного мистецтва — від класики до авангарду, від найбільших творінь минулого — до новітніх творів. Рождественський переконливий як у чисто симфонічних жанрах, так і в жанрах синтетичних, має особливе гостре почуття театральності — як при виконанні опер і балетів, так і на концертній естраді.

Завдяки Рождественському відновлено й виконано цілу низку творів радянських композиторів — С. Прокоф'єва, Д. Шостаковича, М. Мясковського, ряд творів було завершено і оркестровано Рождественським, зокрема опера «Гравці» Д. Шостаковича, остання симфонія й Перша соната для фортепіано А. Шнітке.

Викладацька та просвітительська діяльність

З 1974 р. Рождественський з перервами викладає на кафедрі оперно-симфонічного диригування Московської консерваторії, з 1976 р. — професор, з 2001 р. — завідувач кафедрою оперно-симфонічного диригування. Під його керівництвом силами студентів були поставлені опери «Євген Онєгін» (відповідно до первісного бажання П. Чайковського), Меси h-moll И. С. Баха (осінь 1982 р.), вечір увертюр (1977 р.). Серед учнів Рождественського — М. Шостакович та В. Полянський.

Рождественський — автор робіт з мистецтва диригування («Диригентська аппликатура», 1974), есе про музику («Думки про музику», 1975, «Преамбули», 1989), аналітичних робіт про оркестровку, книги спогадів. Підготував цикл передач на радіо й телебаченні про видатних диригентів 20 століття.

Помер 16 червня 2018 року на 88-му році життя, після тривалої хвороби у Москві^[6],^[7].

Нагороди і звання

• Орден Трудового Червоного Прапора;
• Народний артист СРСР (1976);
• Ленінська премія (1970);
• Герой Соціалістичної праці (1990);
• Державна премія Російської Федерації (1995);
• орден «За заслуги перед Батьківщиною» III степени (2007)

• Орден Вранішнього Сонця (Японія, 2002).
• Офіцер ордена Почесного Легіону (Франція, 2003).
• Орден Кирила і Мефодія (Болгарія, 1972).

• Почесний член Шведської королівської академії (1975), Почесний академік Англійської Королівської академії музики (1984).

• Гран-прі фірми «Chant du Mond», диплом Академії Шарля Кро в Парижу (за виконання всіх симфоній Прокоф'єва — Париж, 1969).

Книги Рождественського

• «Дирижёрская аппликатура» (Диригентська аплікатура, 1974)
• «Мысли о музыке» (Думки про музику, 1975)
• «Преамбулы» (Преамбули, 1989)
• «Треугольники» (Трикутники, 2001)

Див. також

• 5360 Рождественський — астероїд, названий на честь диригента^[8].

Література

1. Гинзбург Л. Дебют молодого дирижера // Советское искусство. 1952. № 49
2. Светланов Е. Выступление молодого дирижера // Советская музыка. 1953. № 1
3. Рацер Е. Эскиз портрета // Там же. 1964. № 1
4. Григорьев Л., Платек Я. Верность музыке // Музыкальная жизнь. 1967. № 12
5. Щедрин Р. О дирижерском искусстве Геннадия Рождественского // Рождественский Г. Мысли о музыке. М., 1975
6. Юзефович В. Первооткрыватель музыкальных сокровищ // Советская музыка. 1981. № 8
7. Светланов Е. Ф. Геннадий Рождественский // Светланов Е. Музыка сегодня. М., 1985
8. Геннадий Рождественский // Гордость советской музыки: музыканты — Герои Социалистического Труда и лауреаты Ленинской премии. М., 1987
9. Алфеевская Г. Геннадий Рождественский и его преамбулы // Рождественский Геннадий. Преамбулы. М., 1989
10. Шнитке А. Я хотел, чтобы это продлилось как можно дольше // Советская культура. 1991. 5 мая
11. Монсенжон Б. Взыскательный гурман // Культура. 2001. 17-23 мая
12. Савкина Н. Password: Рождественский // Литературная газета. 2001. 18-24 июля