Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Розлучення у похилому віці
розлучення літніх пар у тривалих шлюбах З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Розлучення у похилому віці[1][2] (в англомовній традиції — англ. Grey divorce — сіре розлучення[3]) — демографічна тенденція зростання рівня розлучень серед старших пар у тривалих шлюбах, термін, який зазвичай використовується для позначення людей старше 50 років. Розлучення у літньому віці може спричинити емоційну нестабільність, фінансові труднощі, соціальну ізоляцію та підвищене навантаження на систему соціального захисту через зростання кількості самотніх пенсіонерів.
Remove ads
Причини
Узагальнити
Перспектива
Розлучення у похилому віці часто є результатом накопичених факторів, які проявляються з часом. Однією з ключових причин є подовження тривалості життя: пари, які одружилися 30–40 років тому, тепер усвідомлюють, що можуть провести ще 20–30 років у нещасливому шлюбі, і обирають свободу для самореалізації. Покоління бебі-бумерів, з їхніми культурними цінностями, що акцентують індивідуалізм та особисте щастя, частіше ставить під сумнів довготривалі шлюби, на відміну від попередніх поколінь, які дотримувалися соціальних норм і уникали розлучень через стигму. Зростаюча фінансова незалежність жінок, особливо після виходу на пенсію, дозволяє їм ініціювати розлучення без страху економічної залежності — жінки починають близько 70% таких справ, часто через емоційне виснаження.[4][5][6]
Інші поширені фактори включають «синдром порожнього гнізда», коли діти виростають і залишають дім, оголюючи несумісність характерів, брак спілкування чи емоційної близькості, що накопичувалися роками. Також відіграють роль зрада, аб'юзивна поведінка чи проблеми з інтимністю, але в старшому віці вони часто поєднуються з особистими змінами, такими як розвиток індивідуальності чи хвороби, які посилюють стрес (наприклад, хронічні захворювання у дружини підвищують ризик розлучення більше, ніж у чоловіка). Крім того, брак спонтанності в рутинному житті та різні етапи кар'єри (один на пенсії, інший активний) можуть призвести до відчуття «життя з незнайомцем». Ці причини не є вичерпними, але пояснюють, чому рівень розлучень літніх людей подвоївся з 1990 по 2010 рік і продовжує зростати.[7][8]
Remove ads
Вплив на все суспільство
Узагальнити
Перспектива
Пари, які розлучаються у пізньому віці, впливають на ринок житла. У той час як до розлучення двоє літніх людей можуть проживати в окремому будинку, після розлучення типово, що принаймні протягом перших кількох років після розлучення один з них живе сам.[9] Хоча деякі люди, які розлучаються, переїжджають до дорослих дітей, нового партнера або співмешканця, більшість повторно не одружуються.[9] Розмін однієї подружньої пари, яка ділить житло, на двох самотніх людей, які живуть окремо, збільшує попит на менші та дешевші варіанти житла, такі як однокімнатні квартири.[9] Багатьом літнім самотнім людям потрібно знайти не лише житло для проживання, але й житло, яке є доступним за ціною, буде безпечним та доступним з віком, а також знаходиться поруч із медичним обслуговуванням, транспортом та іншими необхідними послугами.[9]
Спільне проживання подружжям також забезпечувало обом особам у шлюбі певний рівень взаємодопомоги.[9] Після розлучення, особливо якщо вони живуть самі, можуть не мати допомоги з виконанням домашніх і фінансових справ чи керуванням автомобілем або з повсякденними справами, коли хворіють або отримують інвалідність. Це збільшує попит з боку людей похилого віку на соціальні послуги, такі як громадський транспорт, професійний догляд та субсидоване або доступне житло.[9]
Розлучення у похилому віці, як правило, фінансово шкідливі для подружжя.[9] Окрім вищих витрат (наприклад, на утримання двох будинків замість одного спільного), активи, які раніше використовувалися подружжям, також розділяються.[9][10] Багато хто з них або вийшов на пенсію, або майже досяг пенсійного віку, тому вони мають менше можливостей заробляти чи накопичувати кошти, ніж людина, яка розлучилася в молодшому віці.[9] Будь-які пенсійні заощадження, що переживуть розлучення, мають мало часу, щоб знову зрости.[10]
Вони також ризикують стати соціально ізольованими та самотніми.[9] Багато людей насолоджуються автономією, живучи на самоті, але самотність може стати проблемою, особливо з віком або якщо вони не мають родичів.[9][11] Зростання кількості літніх людей, які живуть на самоті, спонукало до досліджень автоматизованих інструментів допомоги та роботів, які можуть забезпечити дружнє спілкування, особливо в Японії.[9]
Remove ads
За країнами
Узагальнити
Перспектива
Австралія
У Австралії розлучення у похилому віці становлять зростаючу частку загальної статистики розлучень, попри загальне зниження рівня розлучень у країні. За даними Австралійського бюро статистики (ABS), у 2023 році близько 32% розлучень стосувалися осіб старше 50 років, а медіанний вік розлучення склав 47,1 року для чоловіків і 44,1 для жінок — найвищий показник з 1970-х років. У 2024 році загальна кількість розлучень зменшилася до 47 216, з грубим показником 2,1 на 1000 населення, але тенденція серед старших пар триває: пари, одружені 20+ років, становлять понад чверть усіх розлучень.[12][13]
Бразилія
За даними Бразильського інституту географії та статистики (IBGE), у Бразилії зафіксовано зростання кількості розлучень серед осіб віком понад 50 років. У 2022 році їхня кількість збільшилася на 8,6% порівняно з 2021 роком, коли було зареєстровано 386 813 розлучень. Це зростання стало найбільшим від початку ведення статистичного обліку у 2007 році. Згідно з даними IBGE, середній вік чоловіків на момент розлучення становить 44 роки, а жінок — 41 рік. Середня тривалість шлюбів поступово скорочується: якщо у 2010 році вона становила 16 років, то у 2022 році — 13,8 року. Приблизно 47,7% розлучень припадають на шлюби, що тривали менше ніж 10 років.[14] З 2010 по 2022 рік частка таких розлучень зросла з 29,18% до 34,21%.[15] Серед основних чинників зростання кількості розлучень дослідники називають збільшення середньої тривалості життя, вихід на пенсію та розширення прав і можливостей жінок.[16]
Велика Британія
Літні пари відповідальні за загальне зростання рівня розлучень у Великій Британії у ХХІ столітті.[17] В Англії та Вельсі у 2021 році кожне четверте розлучення відбувалося після 50 років. Між 2005 і 2015 роками кількість чоловіків, які розлучаються у віці 65+ років, зросла на 23 %, а кількість жінок віком 65+ років, які розлучаються, збільшилася на 38 %.[18]
Сполучені Штати Америки
Розлучення у похилому віці було задокументовано у Сполучених Штатах ще у 1980-х роках,[19] але назву отримало лише близько 2004 року.[20] Про це явище стало широко відомо громадськості завдяки дослідженню AARP 2004 року[21] і було додатково висвітлено в книзі Дейрдре Баїр 2007 року «Calling It Quits», яка містила інтерв'ю з розлученими колишніми подружжями похилого віку.[22] Деякими прикладами є дії політиків та бізнесменів. Колишня американська віцепрезидентська пара Тіппер та Ел Гор розлучилися після понад 40 років шлюбу; дослідницький та письменницький дует Мастерс та Джонсон розлучилися в 1993 році після понад 20 років шлюбу; музичний дует Captain & Tennille розлучився в 2014 році після 39 років шлюбу;[23] а четверта найбагатша людина світу Білл Гейтс та його дружина Мелінда Френч Гейтс були одружені 27 років і розлучилися в травні 2021 року.[24]
Станом на 2023 рік у США приблизно третина розлучень стосується людей віком понад 50 років.[9] Рівень розлучень серед людей старше 50 років подвоївся в період з 1990 по 2010 рік.[10][25] До 2013 року кількість розлучених осіб віком понад 50 років перевищила кількість овдовілих (ці цифри включають осіб, які розлучилися або пережили смерть своїх подружжя в будь-якому віці).[26] Літні розлучені мають менше 50 % шансів на повторний шлюб; приблизно кожна п'ята жінка вийде заміж вдруге, а приблизно два з п'яти чоловіків.[25]
Можливими причинами вищого рівня розлучень серед людей похилого віку є збільшення тривалості життя людини, культурні цінності покоління бебі-бумерів та зростаюча фінансова незалежність жінок.[20] Жінки дещо частіше ініціюють розлучення, і вони отримують від цього набагато більше емоційної, ніж фінансової вигоди.[25]
До фінансових труднощів належать визначення та справедливий розподіл пенсійних заощаджень, налаштування процесу отримання кваліфікованих постанов про сімейні стосунки для будь-яких пенсійних планів з визначеними виплатами та узгодження будь-яких тимчасових аліментних виплат.[10] Соціальні виплати, за умови, що шлюб тривав не менше 10 років, є відносно стандартизованими для розлучених пар.[10] У середньому ці фінансові труднощі непропорційно більше шкодять жінкам.[25] Їхній рівень життя падає майже вдвічі, тоді як рівень життя чоловіків знижується приблизно на 20 %.[25]
Туреччина
Розлучення у похилому віці в Туреччині демонструє значне зростання, що відображає глобальні тенденції урбанізації, емансипації жінок та економічних змін. За даними Турецького статистичного інституту (TÜİK), кількість розлучень" серед осіб старше 50 років зросла на 44% за період з 2020 по 2024 рік: з 38 464 випадків до 55 595. Це зростання супроводжується загальним підвищенням рівня розлучень у країні, який у 2024 році досяг рекордних 187 000 випадків, з грубим показником 2,19 розлучення на 1000 населення. Основними причинами є накопичені конфлікти, фінансові труднощі та більша незалежність старших жінок, які все частіше ініціюють розлучення[27][28]. Такі розлучення посилюють навантаження на соціальну систему, зокрема щодо пенсійного забезпечення та догляду за літніми людьми, і спонукають уряд до ініціатив на кшталт «Року сім'ї» у 2025 році для підтримки сімейних структур.[29]
Україна
Розлучення осіб похилого віку в Україні набуває поширення на тлі загального високого рівня розлучень у країні (2,88 на 1000 населення у 2025 році)[30]. За даними демографічних досліджень, частка таких розлучень зростає через економічні труднощі, пов'язані з війною, емансипацію жінок похилого віку та накопичені подружні конфлікти, подібно до глобальних тенденцій.[31] Основними причинами розлучення у похилому віців Україні є несумісність характерів, зрада, алкоголізм та відсутність спільних інтересів після виходу дітей з сім'ї, що посилюється стресом від повсякденних викликів.[32] Статистика Державної служби статистики України вказує на зростання кількості розлучень серед осіб старше 50 років з 2020 по 2025 рік, хоча точні цифри обмежені через воєнний стан.[33] Це явище впливає на соціальну структуру, збільшуючи кількість самотніх пенсіонерів та навантаження на систему соціального захисту.
Японія
Рівень розлучень серед старших японських пар різко зріс, оскільки когорта бебі-бумерів вийшла на пенсію, а населення загалом постаріло. Кількість розлучень серед пар, одружених 20 років і більше, у 2004 році досягла 42 000, що вдвічі більше, ніж у 1985 році. Розлучення серед тих, хто одружений понад 30 років, за той самий період зросли в чотири рази.[34] Статистика за 2022 рік показала, що 23,5 % розлучень у Японії відбулися після щонайменше двох десятиліть шлюбу, що є найвищим показником з початку ведення обліку в 1947 році.[2] якого зазнають літні японські дружини, називається синдром пенсіонера (яп. 主人在宅ストレス症候群).[35][36] Присвячуючи роки своїй кар'єрі у трудоголічному способі життя, японський чоловік може рідко бачитися зі своєю родиною,[36] і в результаті чоловік і дружина можуть не так активно спілкуватися. Коли чоловік виходить на пенсію, обоє можуть відчувати, що живуть практично з незнайомцем.[37] Це може спричинити особливий стрес для дружини, яка повинна піклуватися про всі потреби свого чоловіка.[37] Стрес від зміни способу життя приносить низку проблем,[36] включаючи почуття образи на чоловіків.[37]
Remove ads
Див. також
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads