Розтоцька Пастіль

Розто́цька Пасті́ль — село в Україні, в Ужгородському районі Закарпатської області. Розтоцько-Пастільська сільська рада об'єднує: Розтоцьку Пастіль, с. Руський Мочар, с. Костева Пастіль, с. Бегендяцька Пастіль. Населення станом на 2001 рік 293 осіб. Центр сільської ради. Село розташоване в гірській місцевості, у долині, де зливаються два русла Великого Потоку, лівої притокі річки Уж, на висоті 320 м над рівнем моря.

село Розтоцька Пастіль
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Ужгородський район
Тер. громада	Великоберезнянська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA21100030060010094
Основні дані
Засноване	1578
Населення	293
Площа	37,531 км²
Густота населення	7,81 осіб/км²
Поштовий індекс	89041
Телефонний код	[phone]
Географічні дані
Географічні координати	48°52′34″ пн. ш. 22°31′43″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	308 м
Відстань до обласного центру	50 км
Відстань до районного центру	8 км
Найближча залізнична станція	Великий Березний
Відстань до залізничної станції	8 км
Місцева влада
Адреса ради	89041, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Розтоцька Пастіль
Карта
Розтоцька Пастіль
Розтоцька Пастіль
Мапа

Історія

Очевидно, місцевість, де зливаються два русла (роз-токи) сприяла винекненню назви села. У писемних джерелах назва села трапляється в різних варіантах.

Село виникло у XVI столітті. Його заснував Шолтис та нові переселенці. В податкових списках 1588 року згадувалися два шолтиські уділи.

У 1599 році у селі проживало 20 нових родин.

У 1631 згадується існування церкви, але ні назва, ні стиль не збереглися.

У 1715 населення різко скоротилося тому залишилося лише 9 родин.

Інші згадки 1768- Roztoka Pásztilly, 1773-Rosztoka Passtely, Rosztokj, 1913-Felsőpásztély.

храм св. Василія Великого. 1842, 1884.

У XVIII столітті село належало чину єзуїтів в Ужгороді. У 1751 році тут була дерев'яна церква святого Василія Великого, в доброму стані, з двома дзвонами, всім забезпечена, книги були і друковані, й писані. Вірників було 80. Загалом у селі пам’ятають місця двох дерев’яних церков. Спорудження теперішньої мурованої церкви розпочали у 1842 року за священика Георгія Буковського, але звели тільки стіни, бо помер майстер, що вів будівництво.

З розповіді куратора Михайла Мордованця відомо, що 40 років церква стояла недобудованою. Новий майстер (називають Поповича з Ужгорода) добудовує церкву, але дещо спрощено, зокрема замість аркового склепіння перекриває церкву плоскою стелею.

За шематизмом 1915 року, церкву спорудили у 1884 році за священика Августина Яцковича. Тоді ж встановили іконостас, який, кажуть, привезли з іншого села. У 1922 році шинґлове покриття дахів замінили бляшаним. У 1992 році замінено намісні ікони. У 1972 році інтер'єр храму розмалювали, а 1992 року його оновлено. Тоді ж перемалювали чудової роботи ікони, а старий кам'яний престол замінили дерев'яним, освячення якого відбулося 20 жовтня 1992 року.

Під час Першої світової війни з вежі церкви забрали два дзвони. Лишився великий дзвін, виготовлений Ф. Еґрі у 1911 році за священика Івана Гранчака, а малий, вилитий Ріхардом Геролдом у Хомутові у 1923 році, подарував громаді о. І. Гранчак.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 350 осіб, з яких 160 чоловіків та 190 жінок.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 284 особи.^[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.^[3]

Туристичні місця

- Біля південної околиці села розташована гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення «Джерело № 8».

- храм св. Василя Великого. 1842, 1884.

Відомі уродженці

• Білей Петро Васильович (1940) — український учений-лісівник, доктор технічних наук, професор.