Романенко Геннадій Васильович (підприємець)

Геннадій Васильович Романенко — український підприємець та ініціатор соціально-культурних проектів.

Романенко Геннадій Васильович
Романенко Геннадій Васильович
Народився	12 січня 1969(1969-01-12) (56 років)
Країна	Україна
Діяльність	бізнесмен
Нагороди	орден «За заслуги» III ступеня, нагрудний знак «За мужність в охороні державного кордону»

Щодо інших людей з таким самим прізвищем, іменем та по-батькові див. Романенко Геннадій Васильович.

Автор історичного дослідження «Карабелівка. Земля наших предків — земля наших нащадків», що 2016 року номінувалася на премію Президента України «Українська книга року»^[1].

До 2015 року працював у структурах Державної фіскальної служби України, а також Ради національної безпеки і оборони України.

Біографія

Закінчив Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка, науковий ступінь ― кандидат юридичних наук.^[2]

У кінці 1980-х років став відомий у професійних колах як колекціонер антикваріату^[3].

У 1991-97 роках був підприємцем, займався зовнішньоекономічною діяльністю.

У 1997—2014 роках працював у державних органах. Очолював митниці в декількох регіонах України, в тому числі двічі у Києві. У різні періоди був радником керівників Державної фіскальної служби. Працював у Раді національної безпеки і оборони України^[4].

В інтерв'ю в 2015 році зазначав, що реформи в митній сфері завжди зустрічали колосальний опір.^[5]

Активно бере участь у розвитку соціально-культурних проектів^[6], в тому числі у відновленні практично втраченої реліктової породи українських коней^[7].

«Карабелівка. Земля наших предків — земля наших нащадків»

Обкладинка книги «Карабелівка. Земля наших предків, земля наших нащадків»

У 2015 році у видавництві «Родовід» вийшло дослідження Геннадія Романенка «Карабелівка. Земля наших предків — земля наших нащадків», присвячене його рідному селу у Вінницькій області.^[8][9]

Книга викликала інтерес серед академічних та музейних кіл України, оскільки створена у рідкісному для вітчизняного книговидавництва жанрі мікроісторії. Зокрема, видання було представлено під час V Міжнародної науково-практичної конференції «Усноісторичні дослідження: сучасні тенденції, напрямки та перспективи».^[10]  Також книгу включено до архівів вітчизняних історичних музеїв.^[9]

У 2016 році Державний комітет телебачення і радіомовлення України вніс книгу Романенка до переліку творів, допущених до здобуття Президентської премії «Українська книга року» в номінації «За вагомий внесок у розвиток українознавства».^[1][11]

Відродження породи гуцульських коней  

Гуцульські коні у горах

Докладніше: Гуцульський кінь

У 2016 році Геннадій Романенко заявив, що займається відродженням реліктової породи українських гуцульських коней.

Гуцу́льський кінь^[12], іноді гуцу́лик або гуцул — аборигенна гірська порода свійських коней, яка розповсюджена в Карпатах та у багатьох країнах Східної Європи.

Це невеликі коні (висота у загривку 125—144 см) гірського типу верхово-запряжного складу. Гуцульські коні мають спокійний норов, досить прудкі, тому добре придатні для верхової їзди.

У країнах Східної Європи Гуцульську породу використовують для кінного спорту, сільського та масового туризму, гіпотерапії^[13].

Порода належить до світового генофонду. В 1979 році гуцульські коні одержали статус реліктової породи і були взяті під охорону.

В останні десятиліття розведення карпатських коней в основному відбувалося поза межами України: у Польщі, Угорщині, Словаччині. Загалом в Європі цих коней на сьогодні (за різними оцінками) до 25 тисяч. У Польщі їхня кількість зросла із чотирьох сотень у кінці вісімдесятих років до п'яти тисяч у 2014-му. Втім в останні роки відродження цієї породи силами ентузіастів відбувається й в Україні.^[7]

Генадій Романенко розпочав створення у Вінницькій області ферми із розведення гуцульських коней. Перші гуцулики були перевезені на Вінниччину з «Полонинського господарства» ― одного з центрів розведення на Закарпатті.

«Гуцулики ― це надбання всієї країни. Знати про них, спілкуватися із ними мають всі люди, а не тільки ті, кому випало жити в горах. Як ми можемо забрати у наступних поколінь українців радість від спілкування із цими надзвичайними істотами? Саме на нас лежить відповідальність за їхню долю», ― заявив Геннадій Романенко у коментарі «Газеті по-українськи»^[7].

Є автором наукових статей, присвячених історії розведення гуцуликів^[14]. У 2018 році опублікував розвідку про історію розведення гуцульської породи на території України із XVII століття до сьогодення^[15].

Нагороди

Почесний митник України, державний радник податкової та митної справи III рангу^[16]. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня та нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону».^[2]

Родина

Одружений, виховує доньку та двох синів.