Романицький Борис Васильович

Романицький Борис Васильович (18 (30) березня 1891(18910330), с. Чорнобай, Черкащина — 24 серпня 1988, Львів) — український режисер і актор школи П. Саксаганського. Народний артист СРСР (1944). Народний артист Української РСР (1940).

Романицький Борис Васильович
Народився	18 (30) березня 1891(1891-03-30) Чорнобай
Помер	24 серпня 1988(1988-08-24) (97 років) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Партія	КПРС
Нагороди та премії

На сцені з 1913 р.

Після закінчення Музично-драматичної школи М. Лисенка грав у Товаристві Українських Акторів під орудою І. Мар'яненка (1916) і Державному Народному Театрі (1918–1922)

З 1922 р. співзасновник і мист. керівник Театру ім. М. Заньковецької, спочатку мандрівного, з 1931 р. стаціонарного у Запоріжжі, з 1944 р. — у Львові, де працював актором і режисером.

Лауреат Сталінської премії 1950 року.

Лауреат Шевченківської премії 1974 року.

Помер 24 серпня 1988 у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 67.^[1]

Надгробок Бориса Романицького на Личаківському цвинтарі у Львові

Постановки

• «Розбійник Кармелюк» Л. Старицької-Черняхівської
• «Чужі люди» В. Винниченка
• драми Я. Мамонтова («Рожеве павутиння», «Княжна Вікторія», «Республіка на колесах», «На камені горить» та ін.)
• «97» М. Куліша
• драми І. Кочерги («Фея гіркого мигдалю», «Марко в пеклі»)
• «Родина щіткарів» М. Ірчана
• «Місія містера Перкінса» О. Корнійчука
• «Олекса Довбуш» Л. Первомайського
• «Мала перемога» В. Собка
• драми О. Левади («Камо», «Остання зустріч»)
• «Примари» Г. Ібсена

Найкращі ролі

• Святослав («Сон князя Святослава» І. Франка)
• Карл Моор («Розбійники» Ф. Шіллера)
• Акоста («Урієль Акоста» К. Ґуцкова)
• Отелло (в однойменній п'єсі В. Шекспіра)

Автор книги «Український театр у минулому і тепер» (1950).