Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ромас Каланта
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Ромас Каланта (лит. Romas Kalanta; 22 лютого 1953, Алітус — 14 травня 1972, Каунас) — 19-річний литовський націоналіст, відомий після політичного акту самоспалення[3]. Символ литовського руху опору 1970-тих років, національний герой. Католик.
.svg){kind=link}
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Каланта — релігійний юнак-католик. На момент політичного акту самоспалення — студент вечірньої школи.
Ромас вдався до самогубства на знак протесту проти політики зросійщення та радянської окупації Литви. Вигукував «Свободу Литві!» біля Музичного театру на центральній вулиці Каунаса — біля фонтану, де збиралася молодь. У його записній книжці залишився запис: «У моїй смерті винен лише суспільний лад».
Агенти КДБ СРСР провели похорон 18 травня на 2 години раніше, ніж передбачалося, щоби запобігти масовому прощанню з героєм. Тоді молодь, що зібралася біля будинку загиблого Ромаса, рушила на центральну вулицю міста — алею Свободи (Лайсвес алея, Laisvės alėja). У демонстраціях 18 та 19 травня взяло участь понад 3 000 осіб, переважно молодь. У придушенні акцій протесту брали участь агенти КҐБ, міліціонери, солдати з окупаційних частин; протестуючих били, затримували та заарештовували, стригли наголо, деяких вивозили за кілька десятків кілометрів від міста та відпускали. Всього заарештували 402 особи, з них 33 притягнули до адміністративної відповідальності, шістьох засудили як хуліганів та антигромадські елементи.
Експертиза, організована окупаційним режимом, назвала Каланту психічно хворим. Батькам протягом 8-ми років не дозволяли поставити надгробний пам'ятник на кладовищі Ромайняй (споруджений лише 1982 року).
Remove ads
Пам'ять
Про Каланту написано книги, знято документальний фільм «Діти фонтану» (режисери Раймундас Баніоніс, Андрюс Шюша; 1990).
5 липня 2000 року Ромас Каланта посмертно нагороджений орденом Хреста Вітіс першого ступеня[4].
14 травня 2002 року за участю президента Литовської Республіки Валдаса Адамкуса на місці самоспалення відкрито пам'ятник «Поле жертви» («Aukos laukas»; скульптор Робертас Антініс молодший, архітектор Саулюс Юшкіс)[5].
Remove ads
Нагороди
- Великий хрест ордена Хреста Вітіс (1 липня 2000 року, посмертно)[6]
Див. також
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads