Ромоло Біццотто

Ромоло Біццотто (італ. Romolo Bizzotto, нар. 16 лютого 1925, Череа) — італійський футболіст, що грав на позиції . По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Ромоло Біццотто
Ромоло Біццотто
Особисті дані
Народження	16 лютого 1925(1925-02-16)
	Череа, Італія
Смерть	27 березня 2017(2017-03-27)[1] (92 роки)
	Турин, Італія
Зріст	177 см[2]
Вага	76 кг[2]
Громадянство	Італія  Королівство Італія
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
?	«Аудаче»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1942–1943 «Аудаче» 5 (0) 1945–1949 «Верона» 125 (14) 1949–1953 «Ювентус» 46 (2) 1952–1953 →  СПАЛ 10 (0) 1953–1954 «Палермо» 22 (1) 1954–1955 «Каррарезе» 25 (0) 1955–1957 «Луккезе-Лібертас» 32 (3) 1957–1959 «Роверето» ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1958–1959 «Роверето» 1959–1960 «Верона» (мол.) 1960–1961 «Верона» 1961–1962 «Верона» (мол.) 1962–1965 «Ріміні» 1965–1970 «Реджяна» 1970–1971 «Реджина» 1971–1972 «Ювентус» (дублери) 1972–1988 «Ювентус» (помічник)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуби «Верона» та «Ювентус».

Ігрова кар'єра

Народився 16 лютого 1925 року в місті Череа. Вихованець футбольної школи клубу «Аудаче».

У дорослому футболі дебютував 1942 року виступами за цю ж команду, в якій провів один сезон, взявши участь лише у 5 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу «Верони» з Серії Б, до складу якого приєднався 1945 року^[3]. Відіграв за команду з Верони наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Верони», був основним гравцем команди.

1949 року уклав контракт з клубом «Ювентус»^[4], у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. За цей час двічі виборював титул чемпіона Італії^[5], проте основним гравцем не став, програвши конкуренцію Джакомо Марі та Альберто Піччініні. Через це на сезон 1952/53 Біццотто був відданий в оренду в СПАЛ^[6], після чого став гравцем «Палермо», також з Серії А.

Надалі виступав за нижчолігові «Каррарезе» та «Луккезе-Лібертас».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Роверето», за який виступав протягом 1957—1959 років.

За свою кар'єру він провів 78 матчів (3 голи) в Серії А, і 104 матчів (8 голів) в Серії B.

Виступи за збірні

У складі збірної Італії був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1948 року у Лондоні.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1958 року, ставши граючим тренером «Роверето».

З 1959 року працював з молодіжною командою «Верони», а у сезоні 1960/61 навіть очолював основну команду, що виступала у Серії Б, після чого повернувся до «молодіжки».

Надалі тренував команди «Ріміні», «Реджяна» та «Реджина».

1981 року став тренером дублю «Ювентуса», а вже наступного року був переведений до головної команди, де став асистентом Честмира Вицпалека. Після звільнення чехословацького фахівця залишався асистентом його наступників Карло Парола, Трапаттоні та Ріно Маркезі і покинув посаду лише 1988 року, коли новий тренер турінців Діно Дзофф взяв своїм асистентом Гаетано Ширеа.

Титули і досягнення

Як гравця

• Чемпіон Італії (2):

«Ювентус»: 1949–50, 1951–52