Російсько-український медичний словник (1920)

Російсько-український медичний словник: матеріали до української медичної термінології — медичний термінологічний словник підготовлений Мартирієм Галиним. До друку словник підготувала редкомісія в складі професорів О. Корчака-Чепурківського, Є. Черняхівського, А. Старкова, Г. Писемського, докторів Ю. Меленевського, А. Колесницького, І. Кореневича й О. Антоновської.

Перші українські словники медичної тематики були невеликі за обсягами: «Медичний словничок. Матеріали для української медичної термінології» П. Адаменка (1917, 40 с.) та «Російсько-український словничок медичних термінів» О. Курило (1918, містив 500 слів).^[1]

Мартирій Галин був одним із засновників Українського наукового товариства в Києві (1907). У 1908 році прочитав лекцію з медицини українською мовою. З 1911 року очолював термінологічну комісію з медицини медичної секції товариства. У часи гетьманату в 1918 році керував Термінологічною комісією Міністерства народного здоров'я і опікування.^[2] У 1918 році опублікував фрагменти свого словника «Українська медична термінологія» в українському науково-медичному журналі «Українські медичні вісті».^[1]

У вступі «Від редакційної комісії» до «Російсько-українського медичного словника», написаному в серпні 1920 р., О.Корчак-Чепурківський писав, що у зв'язку з виїздом д-ра М. Галина з Червоним Хрестом закордон, Наркомздоров'я У.Р.С.Р. створив комісію для видання словника. Спочатку перед комісією було поставлене вузьке завдання — підготувати словник технічно до друку і як найшвидше його видати. Однак при ближчому ознайомленні вирішено попрацювати над поліпшенням складу словника. Комісія підійшла до словника, як до «матеріялів для медичної термінології» (за висловом самого М. Галина) і провела його значне допрацювання. Воно полягало в тому, що проведено скорочення, і словнику надано більш стислу форму, залишені слова, про які в словникові є вказівки на їх джерела, внесено деякі зміни в систему впорядкування словникового матеріалу, залишеного М. Галиним

Ці зміни такі:

• Виключено слова, які в українській мові повторюють російську або іншу назву (як «провізор» і т. ін.)
• Виключені повторення (напр. російською і латинською мовами).
• Виключені тлумачення слів, приклади їх вживання.
• Комісією змінено вжитий автором порядок, за якого з назвою органа наводилися всі терміни, що стосувалися його будови, хвороб і т. ін., унаслідок чого траплялося багато повторень.
• Комісія встановила новий порядок розташування слів, за яким перевагу надають найбільш відповідному слову.^[3]

Автори «Російсько-українського медичного словника» намагалися запропонувати та ввести до вживання питомо український еквівалент для кожного терміна іншомовного походження. У медичних термінах іншомовного походження були дані ряди українських відповідників: авітаміноз — голоднеча на вітаміни, брак вітамінів; агонія — скін, сконання, конання, часування, часи; бактеріоскопія — тоїжкодовідне, дріб'янкове, бактерійне дослідження, бактерійний дослід, бактеріорозглядання; бактерія — тоїжка, дріб'янка; дизентерія — кривавиця, різачка, бігунка, червінка; імунітет — неуразність, неуразливість, нечуйність на хворобу, відпорність, імунітет; катаракта — полуда, сочевиця, сивий морок, мрак сивий; пальпація — мацання, обмацування, дотикання. Проте переважна більшість українських термінів не витримали випробування часом і була замінена запозиченими.^[4]

«Російсько-український медичний словник» був двічі перевиданий у 1990-х роках, але став бібліографічною рідкістю.^[2]