Рудковецьке городище

Рудковéцьке городи́ще  — городище чорноліського типу (VIII–VII століття до нашої ери) на Середньому Подністров'ї . Фортифікації городища займають стрімкий схил долини р. Матірки і плато над Дністром в межах с. Рудківці Новоушицького району Хмельницької області. Досліджувалось з 1972 по 1980 рр. науковцями і студентами Кам'янець-Подільського педагогічного інституту під керівництвом І. С. Винокура. Городище було одним із потужних адміністративних, соціально-економічних і культурних центрів регіону. Матеріальна культура городища представлена залишками житлових будівель з глинобитними печами, знаряддями праці із заліза, кістки та каменю, багатим набором керамічного посуду^[1].

Рудковецьке городище
Країна	Україна
Регіон	Хмельницька область
Населений пункт	Рудківці
Тип	Городище
Історія
Датування	VIII-VII століття до н. е.
Археологічна культура	чорноліська
Дослідження
Дата дослідження	1972–1980
Дослідники	Винокур І.С., Гуцал А.Ф.
Рудковецьке городище
Рудковецьке городище у Вікісховищі

На городище в с. Рудківці у 2010 р. виготовлено охоронну технічну документацію (з паспортом) і його межі винесені на місцевості^[2].

Історія дослідження

Перший опис Рудковецького городища навів Ю. Сіцінський^[1][3][4].

Розкопки городища проводилися з 1972 по 1980 рр. студентами Кам'янець-Подільського педагогічного інституту під керівництвом І. С. Винокура. Всього закладено 20 розкопів площею понад 3700 кв.м.^[5].

Загальна характеристика пам'ятки

Рудковецьке городище, що репрезентує пізній етап чорноліської культури (VIII-VII ст. до н.е.), віднесене до чорнолісько-жаботинського типу. Його археологічний матеріал характеризує середньодністровський варіант цієї культури, і в його керамічному комплексі своєрідно поєднуються елементи чорноліської та фракійської культур.

Городище було могутньою фортецею у вигляді складної системи дерево-земляних, з використанням каміння, валів. Вал з ровом і зараз в окремих місцях досягають 8-9 м. В системі рудковецьких фортифікацій важливу роль відігравали два курганоподібні підвищення т.зв. «Щовби», розміщені на домінантних точках рельєфу.

Розкопки городища показали, що його захисні споруди неодноразово руйнувалися і горіли, а потім знову відновлювались. Вагомим підсумком результатів дослідження даної пам’ятки є висновок про те, що вона загинула внаслідок нападу скіфської раті в середині VII ст. до н.е., про що засвідчили знахідки бронзових асиметрично-ромбічних наконечників стріл, які вважаються своєрідними візитними картками скіфів найбільш раннього періоду їхньої історії^[6][7]. На городищі в межах тераси Маціорської долини (р. Матірки) розкопками відкрито близько 40 жител, ряд господарських споруд і ям. Переважали наземні житла-мазанки прямокутної форми. Одне з досліджених ^[6] мало розміри 8×5 м, ділилося перегородкою на дві частини, в одній з яких була кам’яна пічка, розміром 1×0,7 м. Основою наземних житлових будівель слугувала дерев’яна каркасно-стовпова конструкція. Також було відкрито не типову для чорнолісців споруду, стіни якої були викладені з каменю^[8].

Вал, що розділяє Рудковецьке верхнє городище на дві частини — «цитадель» і «передмістя»

Верхній щовб на південно-східному куті горішнього городища

Культурний шар терасового (нижнього) городища

Кераміка терасового городища: кубки, уламок глиняного "хлібчика", глиняне грузило, черепок із характерним рисунком

Черепки гончарного посуду з Рудковецького терасового городища

Галерея

• 
  Городище на фото середини 70-х років ХХ ст.
• 
  Відбитки дерева на обпаленій глині
• 
  Аргілітова сокира і фрагменти зернотерток з пісковику