Рудольф Небель

Рудольф Вільгельм «Віллі» Небель (нім. Rudolf Wilhelm „Willy“ Nebel; 21 березня 1894, Вайсенбург-ін-Баєрн — 18 вересня 1978, Дюссельдорф) — німецький інженер в галузі ракетної техніки.

Рудольф Небель
нім. Rudolf Wilhelm Nebel
Парагвайська марка із зображенням Небеля.
Народився	21 березня 1894(1894-03-21)[1][2]  Вайсенбург-ін-Баєрн, Середня Франконія, Баварське королівство, Німецький Райх
Помер	18 вересня 1978(1978-09-18)[1][2] (84 роки)  Дюссельдорф, ФРН
Поховання	Q29079906?
Країна	Німеччина
Діяльність	льотчик, бортінженер
Alma mater	Мюнхенський технічний університет
Знання мов	німецька
Членство	Corps Cisariad
Військове звання	Оберлейтенант резерву
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Офіцер ордена За заслуги перед ФРН Почесний кубок для переможця у повітряному бою
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

У 1912-13 роках — на військовій службі, брав участь у Першій світовій війні, в 1916 році став військовим льотчиком (в 1918 році — командир ескадрильї). З 1916 року створював бойові порохові ракети проти літаків, кріпив 4 ракети на крила свого літака і запускав їх з далекої дистанції. Таким чином Небель збив ракетами 2 англійські літаки, проте одного разу 2 ракети вибухнули на його літаку і той загорівся. Небель пережив падіння літака, проте вирішив більше не використовувати ракети. Закінчив Вищу технічну школу в Мюнхені (1919). Працював у фірмі «Сіменс» (1919, 1927-29, 1935-37), в конструкторських бюро в Нюрнберзі (1920) і Берліні (1925-27) з Клаусом Ріделем. Один з творців Німецького ракетного товариства (1927) і Німецького товариства міжпланетних сполучень. У 1929 році з Германом Обертом працював над створенням рідинної ракети, як компоненти палива використовував рідкий кисень і бензин, в 1930 побудував її, успішний пуск відбувся 14 травня 1931 року піднялася на висоту 60 метрів. У 1931 році з К. Ріделем запатентував рідкий реактивний двигун. До кінця 1931 року випробував 87 малих ракет. В 1930 році організував ракетодром поблизу Берліна. У 1944 році займався виробництвом ракет Фау-1 в Нордгаузені. Після Другої світової війни працював над створенням ракет в мирних цілях. В 1963-65 роках — науковий радник Годесбергського товариства космічних досліджень. Активний популяризатор космонавтики (до 1972 прочитав близько 4000 лекцій), автор мемуарів (1972).

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (1915)
  • 1-го класу (1917)
• Нагрудний знак пілота (Баварія) (1916)
• Почесний кубок для переможця у повітряному бою (1917)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», офіцерський хрест (25 червня 1965)

Бібліографія

• Raketenflug zum Mond – Von der Idee zur Wirklichkeit, 1927
• Raketenflug, 1932 (Nachdruck 2002 ISBN 3-933395-64-X)
• Einsatzmöglichkeiten für Raketen-Torpedos (Flüssigkeitsraketen), 1933
• Denkschrift über die Entwicklung des Raketenfluges, 1940
• Die Narren von Tegel – Ein Pionier der Raumfahrt erzählt (Autobiographie), 1972

Література

• Ю.А. Храмов, Г.Г. Костюк, Ю.И. Мушкало. Пионеры ракетно-космической науки и техники. Наука та наукознавство, 2016, № 2, ISSN 0374-3896
• Bernd Sternal: Eroberer des Himmels. Lebensbilder – Deutsche Luft- und Raumfahrtpioniere, 2016