Рудольф Паннір

Рудольф Ернст Макс Паннір (нім. Rudolf Ernst Max Pannier; 10 липня 1897, Гера — 19 серпня 1978, Гамбург) — німецький офіцер, штандартенфюрер СС і оберст охоронної поліції. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Рудольф Паннір
нім. Rudolf Ernst Max Pannier
Майор поліції Паннір (22 травня 1942).
Народився	10 липня 1897(1897-07-10)[1]  Ґера, Німеччина
Помер	9 серпня 1978(1978-08-09) (81 рік)  Гамбург, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	Штандартенфюрер
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Нагрудний знак «За поранення» в чорному Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Медаль «За вислугу років у поліції» 2-го ступеня Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го ступеня Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Офіцерський хрест ордена Заслуг (Угорщина) Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі Золотий німецький хрест Балтійський хрест Штурмовий піхотний знак в сріблі
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

1 травня 1917 року призваний на службу в Імперську армію, служив у 9-му армійському корпусі. Після закінчення першої світової війни був членом фрайкорів, які діяли у Шлезвіг-Гольштейні та Курляндії. 7 січня 1920 року поступив на службу в поліцію.

З 1 квітня 1942 року воював на Східному фронті, командир 1-го батальйону 2-го поліцейського стрілецького полку. 11 травня 1942 року вступив у СС (посвідчення №465 891) і переведений у війська СС. У червні-липні 1942 року — начальник штабу командира військ СС в Нідерландах, після чого призначений командиром призовного відділу 4-ї поліцейської дивізії СС. В жовтні-листопаді 1943 року — командир відділу підкріплень СС і поліції в Центральній Росії. З листопада 1943 року — командир 33-го винищувального полку СС. З 23 вересня 1944 року і до кінця війни — командир 31-го гренадерського полку військ СС (галицького №3) 14-ї гренадерської дивізії військ СС (галицької №1). 9 травня 1945 року був важко поранений у боях під Віднем.

Звання

• Запасний рекрут (1 травня 1917)
• Унтер-вахмістр поліції (7 січня 1920)
• Вахмістр поліції (1923)
• Обер-вахмістр поліції (1923)
• Лейтенант поліції (1 квітня 1924)
• Обер-лейтенант поліції (1 липня 1927)
• Гауптман поліції (1 квітня 1932)
• Майор охоронної поліції (5 січня 1942)
• Штурмбаннфюрер СС (11 травня 1942)
• Оберштурмбаннфюрер СС і оберст-лейтенант охоронної поліції (30 січня 1943)
• Штандартенфюрер СС і оберст охоронної поліції (9 листопада 1943)

Нагороди

• Балтійський хрест
• Німецький імперський спортивний знак у сріблі
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Болгарія)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Залізний хрест 2-го класу (27 січня 1942)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (28 січня 1942)
• Залізний хрест 1-го класу (5 лютого 1942)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі (10 травня 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста (11 травня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 серпня 1942)
• Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го і 2-го (30 січня 1943) ступеня (18 років)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (1 грудня 1943)
• Офіцер ордена Заслуг (Угорщина) з військовою відзнакою і мечами (22 лютого 1944)
• Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі (7 квітня 1944)
• Німецький хрест в золоті (28 квітня 1944)

Галерея

• 
  Рудольф Паннір (праворуч) і Бернгард Грізе.
• 
  Зліва направо: Бернгард Грізе, Гайнц Гедекке, Герман Фегелейн і Рудольф Паннір.
• 
  Зліва направо: Бернгард Грізе, Генріх Гіммлер, Паннір і Курт Далюге.