Рудольф Швабський

Рудольф Швабський або Рейнфельденський (нім. Rudolf von Reinfelden; між 1020 та 1025 — 15 жовтня 1088) — антикороль Німеччини 1077—1088 років (як Рудольф I), герцог Швабії 1057—1080 років.

Рудольф Швабський
Король Німеччини
Правління	1077-1080
Коронація	26 березня 1077
Попередник	Генріх IV
Наступник	Генріх IV
Інші титули	герцог Швабії
Біографічні дані
Народження	між 1020 та 1025
Смерть	15 жовтня 1080 Гогенмьользен
Поховання	кафедральний собор Мерзебургу
Дружина	Матильда Франконська Адельгейда Туринська
Діти	2 сина і 3 доньки
Династія	Рейнфельдени
Батько	Куно Рейнфельденський
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з аристократичного та заможного швабського роду, що був пов'язаний зі Старшим Домом Вельфів, династією Людольфінгів. Син Куно, графа Рейнфельдена, що володів численними маєтками в Шварцвальді та королівстві Арелат. Народився між 1020 та 1025 роками в Рейнфельдені. Вперше згадується у 1048 році як граф Сісгау.

У 1057 році Рудольф отримав герцогство Швабію після смерті герцога Оттона III і призначення адміністратора (керівника) королівства Бургундія (Арелат) від імператриці-регентши Агнеси де Пуатьє. Втім вступив у конфлікт з Бертольдом Церінгеном, що був ректором Бургундії. У 1059 році одружився з сестрою останнього, але та померла вже в 1060 році. У 1061 році замирився з Церінгеном. У 1066 році одружився з донькою графа Савойї.

Рудольф Швабський сприяв перемозі імператора Генріха IV над саксонцями (що повстали у 1073 році) у битві при річці Унструт у 1075 році (інша назва — битва під Лангензальцем), але потім він перейшов на бік противників імператора і на зборах князів, де головували Церінгени та Вельфи, в 1076 році брав участь в ухваленні рішення позбавити Генріха IV престолу, якщо той протягом року не звільниться від церковного відлучення.

Хоча Генріх IV і отримав в Каноссі відпущення гріхів, німецькі князі (Баварія, Каринтія, Саксонія) 15 березня 1077 року в Форґхайме, за відсутності папських легатів, обрали королем Рудольфа з тією умовою, щоб вибори єпископів були вільні, а королівський сан у жодному разі не був би спадковим. Його підтримали архієпископи Магдебургу, Зальцбургу та Майнцу. 26 березня Рудольф коронувався в Майнці архієпископом Зигфрідом I. Новий король передав Швабію своєму сину Бертольду.

Папа римський Григорій VII, після довгих коливань, затвердив вибір Рудольфа, але Генріх IV знайшов після повернення з Італії багато прихильників, зайнявши Баварію.

7 серпня 1078 року Рудольф зустрівся з Генріхом IV у битві при Мелльріхштадті, проте жодна зі сторін не здобула певної перемоги. У наступних битвах — при Фларґхаймі (27 січня 1080 року) і при Гогенмьолзені (15 жовтня 1080 року) переміг Рудольф, але в останній битві він був так тяжко поранений, що помер того ж дня. Його поховали в Мерзебурзі, де зберігається і відрубана у нього в битві рука. У 1081 році супротивники Генріха IV обрали королем Германа Зальмського.

Родина

1 Дружина — Матильда, донька імператора Генріха III з Салічної династії

Діти:

• Бертольд (1060—1090) — герцог Швабії у 1077—1080 роках

2 Дружина — Адельгейда, донька Оттона, графа Савойського

Діти:

• Оттон — помер дитиною
• Адельгейда (1077—1090) — дружина Ласло I, короля Угорщини
• Берта (д/н-після 1128) — дружина Ульріха X, графа Брегенца
• Агнеса (1065—1111) — дружина Бертольда II Церінгена, герцога Швабії

Джерела

(нім.)

• Helga Sciurie: Die Merseburger Grabplatte König Rudolfs von Schwaben und die Bewertung des Herrschers im 11. Jahrhundert. In: Jahrbuch für Geschichte und Feudalismus 6 (1982), S. 173—183.
• Egon Boshof: Die Salier. 5. aktualisierte Auflage. Kohlhammer Verlag, Stuttgart 2008, ISBN 3-17-020183-2.