Рум'янцев Олександр Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рум’янцев (значення).

Рум'янцев Олександр Іванович (1680 — 15 березня 1749)  — граф, генерал-аншеф, головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 27 листопада по 30 грудня 1736 року та з 6 березня 1738 по 2 березня 1740 року), виконувач обов'язків Київського губернатора (1737—1738 рр.), Астраханський губернатор (28 липня — 16 жовтня 1735 р.), Казанський губернатор (жовтень 1735 — листопад 1736 р.).

Рум'янцев Олександр Іванович Румянцев Александр Иванович
Рум'янцев Олександр Іванович Портрет Олександра Івановича Рум'янцева роботи Боровиковського Володимира Лукича (1811 р.)
Прапор Астраханський губернатор
1735 — 1735
Прапор Казанський губернатор
1735 — 1736
Прапор Головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду
1735 — 1737
Попередник:	Барятинський Іван Федорович
Спадкоємець:	Шипов Іван Опанасович
Народження:	1680(1680) Костромський повітd, Московське царство[1]
Смерть:	15 березня 1749(1749-03-15) Москва
Поховання:	Chrysostom Monasteryd
Національність:	росіянин
Країна:	Російська імперія
Рід:	Rumyantsevd
Батько:	Румянцев Іван Іванович, стольник
Мати:	Q126116213?
Шлюб:	Румянцева Марія Андріївна
Діти:	Катерина (1721-?), Дар'я (1723—1817), Петро (1725—1796), Парасковія (1731—1786).
Військова служба
Звання:	граф, генерал-аншеф
Нагороди:	Орден Святого Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського
Медіафайли у Вікісховищі

Справа Полуботка

В 1703 році почав військову службу в Преображенському полку. Після того як його помітив сам Петро I, став його ординарцем. Виконував його дипломатичні доручення. Як наближений до монарха, супроводжував російського царя в 1716 році за кордон.^[2]

В 1723 році вперше побував у Глухові, куди був направлений імператором Петром І, щоб з'ясувати настрій в Малоросії та вирішити справи полковника і наказного гетьмана Павла Леонтійовича Полуботка.^[3]

В 1735 році починається час губернаторства. Спочатку, О.Рум'янцев, у 1735 році (з 27 липня по 16 жовтня) був астраханським, а потім в 1735—1736 роках — казанським губернатором.

Глухівсько-Київський період

27 листопада 1736 року був призначений Головним командиром Правління гетьманського уряду у Глухові. Але спершу спробув на головній посаді Лівобережної України лише місяць (до 30 грудня 1736 р.)

Докладніше: Склад Правління гетьманського уряду

Маючи з січня 1737 року звання генерал-аншефа, О.Рум'янцев рік, з жовтня 1737 по листопад 1738 рр., виконував обов'язки Київського губернатора.

Одночасно, 6 березня 1738 року був повернутий на попередню посаду у Глухові. Головним командиром Правління гетьманського уряду він працював до 2 березня 1740 року.^[4]

Потім знову О.Рум'янцев був на дипломатичній роботі. В 1740 р. він направлений посланий надзвичайним і повноважним послом до Константинополя.

Родина

В 1720 році О.Рум'янцев одружився з 21-річною донькою графа Андрія Артамоновича Матвєєва — Марією.

У них народились четверо дітей: Катерина (1721—1786), що була одружена з генерал-поручиком Н. М. Леонтьєвим, а Дар'я (1723—1817) — з графом Ф. І. Вальдштейном, а потім за дійсним таємним радником князем Ю. М. Трубецкім.

Син Петро уславився посадою президента Малоросійської колегії і генерал-губернатора Лівобережної України.

Донька Парасковія (1729—1786) статс-дама виййшла заміж за генерал-аншефа Я. А. Брюса.^[3]