Рунічний камінь

Рунічний камінь — валун з вирізаним на ньому рунічним написом.

Рьокський рунічний камінь

Розповсюдження рунічних каменів в Швеції, країні, де спостергіється найбільша щільність. Р.к./km²:

   >10

   5-9

   1-4

   <1

   Камені відсутні

Історія

Загальновідомим є факт, що найбільше число рунічних каменів залишили по собі вікінги IX–XI ст. Вважалося, що найбільш давні рунічні камені датуються IV сторіччям, найбільш пізні — XIX ст.. Однак, на початку січня 2023 року, в Норвегії археологами було знайдено найстаріший у світі рунічний камінь, написи на якому мають вік до 2000 років і вони належать до найдавніших днів історії рунічного письма^[1].

Поширення

Більшість рунічних каменів розташовані у Скандинавії, інші — розсіяні по місцях, які відвідувалися скандинавами в епоху вікінгів (в тому числі, по Дніпру, аж до острова Березань).

На рунічні камені часто наносилися зображення, але їх не слід плутати з чисто картинними каменями, де були тільки зображення.

Приклади

• Рьокський рунічний камінь
• Рунічні написи в Софійському соборі в Константинополі
• Кенсингтонський рунічний камінь
• Рунічні камені в Еллінзі
• Інгварові камені
• Грецькі рунічні камені
• Рунічний камінь G 88, Кюльвер
• Рунічний камінь U455, Несбі

Слов'янські аналоги

• Борисові камені
• Стерженський хрест
• Тмутараканський камінь
• Березанський рунічний камінь

Галерея

• 
  Камінь з Гедебю (Шлезвіг-Гольштейн)
• 
  Камінь поряд з Церквою святого Миколая в Сольвесборгу
• 
  Камінь поряд з Церквою святого Миколая в Сольвесборгу
• 
  Сучасний рунічний камінь
• 
  Лівий камінь на дорозі до Замку Гріпсгольм
• 
  Правий камінь на дорозі до Замку Гріпсгольм

Див. також

• Слов'янські руни
• {{Script}} — шаблон для відображення рунічної писемності.