Русин Зенон

Зено́н Русин (20 жовтня 1895, Жаб'є Косівського повіту, нині Верховина, Косівський район — ?) — український лікар, під час Української революції — підхорунжий в УСС,^[1] санітарний четар УГА, учасник Листопадового зриву, боїв за Львів і польсько-української війни.

Русин Зенон
Підхорунжий (фельдфебель)  Четар
Загальна інформація
Народження	1895(1895) Жаб'є, нині Верховина
Смерть	? після 1926 ?
Військова служба
Роки служби	1915—1920
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	медична служба
Війни / битви	Листопадовий чин, похід на Київ 1919, Трикутник смерті

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Русин.

Біографія

Закінчив Коломийську гімназію. Проходив службу в австрійському 24-му піхотному полку. 1915 року розпочинає медичні студії у Відні, згодом працював медиком в українському таборі для військовополонених у Австро-Угорщині.

Восени 1918 року в часі студійної відпустки застає Листопадовий чин у Львові, зголошується до УГА. Був у складі команди — з Левом Ґецом, Степаном Паньківським, Миколою Коником і Миколою Пачовським — котра вранці 1 листопада вивісила на Львівській ратуші Державну фану.

У часі боїв за Львів був серед оборонців Львівського сейму. Після відступу УГА зі столиці проходив медичну службу у Другому курені бригади УСС, згодом у 3-й Бережанській бригаді. Літом 1919 — у складі похідної групи УГА на Київ. Після відступу — у «Трикутнику смерті», у Деражні організував лікарню для хворих на тиф.

У 1920 році полонений польськими вояками, інтернований у таборі в Домб'ю, звідки щасливо втік. 1926 року закінчив медичні студії у Відні, працював за фахом у Німеччині.