Рух (філософія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рух.

Рух — поняття, що охоплює в найзагальнішому вигляді всіляку зміну та перетворення^[1]; в механіці — зміна положення в часі і в просторі^[2].

Визначення

У європейській традиції поняття руху семантично диференційоване:^[3] воно може бути «рухом взагалі», бувши поруч з такими поняттями, як «простір», «час» або «енергія», механічне переміщення; у нього може бути спрямованість, воно може показувати якісну зміну, розвиток (прогрес, регрес), тощо.

У діалектичному матеріалізмі рух — об'єктивний спосіб існування матерії, її абсолютний невід'ємний атрибут, без якого вона не може існувати і який не може існувати без неї. Згідно з цим світоглядом рух абсолютний, а спокій відносний, оскільки є рухом у рівновазі.

Для руху як для онтологічної основи буття, постульована та сама незнищуваність та вічність, що й для самого буття. З'явившись разом з буттям, він не зупиняється, і тому неможливо знову його створити.

Релятивізм абсолютизує рух, у той час як елеати його зовсім заперечують (див. стріла Зенона, дихотомія, Ахіллес та черепаха). На підставі усвідомлення руху не як лише механічного процесу побудовані закони діалектичної логіки.

Види і форми

Рух існує в різноманітних формах. Різноманітність форм руху як атрибута матерії визначає різноманіття форм організації матерії.

Фрідріх Енгельс на різних рівнях системної організації матерії виділив декілька основних форм руху:

• механічний
• фізичний (тепловий, електромагнітний, гравітаційний, атомний та ядерний);
• хімічний
• біологічний
• соціальний
• географічний
• математичний

Енгельс також вказує на спадкоємний зв'язок між усіма формами руху матерії: вищі форми не зводяться до нижчих, але обов'язково їх припускають.