Ряшівський повіт (II Річ Посполита)

Ряшівський повіт (нім. Bezirk Rzeszów; пол. Powiat rzeszowski) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії та Польщі. Центром повіту було м. Ряшів.

Ряшівський повіт

Округ	Ряшівський
Коронний край	Королівство Галичини та Володимирії
Країна	Австрійська імперія Австро-Угорщина
Центр	Ряшів
Створений	1854
Площа	721,33 км² (1879)
Населення	104 364 (1869)
Найбільші міста	Ряшів, Тичин, Блажова, Глогув, Явірник Польський, Стрижів (1867—1899)

Королівство Галичини та Володимирії

Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Ряшів (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Кракові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Західної Галичини на противагу апеляційному суду у Львові як критерію належності до Східної Галичини).

Сам Ряшівський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Ряшів.

Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Ряшівського повіту (з 29 самоврядних громад-гмін) приєднані повіти Тичин (з 30 гмін) і Стрижів (з 29 гмін) та більша частина Глогувського повіту (Братковичі, Буди, Глогув, Ясьонка, Ліп'є, Новавесь, Рогожниця, Рудна Велика, Рудна Мала, Требовиська з Гуркою, Воля-Циха, Висока, Забайка та Зачерне). Однак у повіті існували й надалі 4 окремі судові округи (повіти) — Ряшівський, Тичинський, Глогувський і Стрижівський.

У 1880 р. площа повіту становила 770,19 км², населення — 133 409 осіб (118 218 римокатоликів, 1857 грекокатоликів, 89 протестантів і 13 245 юдеїв), повіт включав 117 гмін-громад, 197 поселень (з них 1 місто — Ряшів, 7 містечок — Тичин, Блажова, Глогув, Явірник Польський, Стрижів, Небилець, Чудець). Було 106 фільварків, 21 906 житлових будинків, 58 гуралень, 24 броварні.^[1]

15 вересня 1896 р. Судовий округ Стрижів був вилучений з Ряшівського повіту та утворений повіт Стрижів.

Ряшівський повіт за переписом 1910 р. налічував 85 гмін (самоврядних громад) і 73 фільварки та займав площу 977 км². В 1900 році населення становило 133 135 осіб. За переписом 1910 р. населення становило 144 271 особа.

Польща

Ряшівський повіт
Основні дані
Країна:	Польська республіка (1918—1939)
Воєводство:	Львівське
Утворений:	1867
Населення:	185.100
Площа:	1 270 км²
Густота:	146 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр:	м. Ряшів
Мапа повіту
Повітова влада

Включений до складу новоутвореного Львівського воєводства у 1920 році.

1 січня 1925 р. розпорядженням Ради Міністрів Польщі сільська гміна Стрижівське Передмістя включене до міста Стрижів^[2]

01.04.1932 до Ряшівського повіту було приєднано частину з ліквідованого Стрижівського повіту.

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 10 квітня 1934 р. села Цєрпіш і Крачкова передані з Ряшівського повіту Львівського воєводства до Ланьцутського повіту того ж воєводства^[3]

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські гміни^[4] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) гмін, які позначали громаду села. Новоутворена гміна відповідала волості — об'єднувала громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувалась єдиним дуже великим селом.

Ряшівський повіт

Станом на 1934 рік:

Об'єднані сільські гміни 1934—1939

• Гміна Глогув-Малопольський
• Гміна Тшебовнісько
• Гміна Свільча
• Гміна Рацлавівка
• Гміна Слоцина
• Гміна Тичин
• Гміна Гижне
• Гміна Блажова
• Гміна Чудець
• Гміна Стрижів
• Гміна Небилець

Міста

• Глогув (з 1934)^[5].
• Тичин
• Блажова
• Стрижів
• Ряшів

Населення

На 01.01.1939 у восьми селах (Біла, Близенька, Бонарівка, Гадлі Шклярські, Гвоздянка, Матисівка, Висока, Залісся) повіту попри півтисячолітню політику полонізації проживали ще рештки українського населення Надсяння  — з 9 750 жителів було 1 715 україномовних українців-грекокатоликів і 1 420 польськомовних та 5 українців-латинників на фоні 6 465 поляків і 145 євреїв^[6].