Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Рівне/Ровно
книга З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
«Рівне/Ровно» (також відомий як «Рівне/Ровно (Стіна)») — роман у жанрі антиутопії й альтернативної історії українського письменника Олександра Ірванця. Написаний у 1995-2000 роках, вперше опублікований у часописі «Кур'єр Кривбасу» в 2001, а вперше виданий окремою книгою у видавництві «Кальварія» 2002 року.
Події роману відбуваються в недалекому майбутньому, на початку 2000-х років, у Рівному, розділеному стіною на проєвропейську західну і схожу на Радянський Союз східну частину. Головний герой, письменник Шлойма Ецірван, на один день приїжджає із західної у східну частину міста, щоб вперше за довгий час побачитись з родиною. Там він відвідує знайомі з дитинства міста свого рідного міста, а також зіштовхується з комічно представленими особливостями тоталітарного суспільства.
Remove ads
Сюжет
Узагальнити
Перспектива
Книга описує недалеке відносно часу написання роману майбутнє, у якому місто Рівне розділене стіною на західну і східну частини. Таке розділення начебто утворилося, коли війська проросійської Соціалістичної Республіки України (СРУ) оточили у західній частині Рівного, але не наважились атакувати інспекторів НАТО, які випадково в цей час опинилися в місті. Зрештою Рівне розділили стіною: його східна частина належить СРУ, яка тепер займає більшу частину території України, а західна частина має особливий статус, подібний до Західного Берліна. Вона має транспортне сполучення «Клеванським коридором» з проєвропейською Західноукраїнською Республікою, яке контролює кілька західноукраїнських областей. Західна частина міста багата, економічно й культурно інтегрована до Європи, натомість у східній панують планова економіка, пропаганда й цензура. У Західному Рівному присутній маленький контингент сил ООН.
Події книги відбуваються протягом одного дня, «17 вересня 200* року», за 5 років після розділення міста з письменником Шлоймою Ецірваном (Ецірван — анаграма прізвища автора, Шлойма — єврейське ім'я, дещо співзвучне імені автора), який мешкає у Західному Рівному. У цей день у міському театрі має відбутися прем'єра п'єси Ецірвана, поставленої німецьким режисером Георгом Маульвюрфом, головну роль у якій має зіграти знаменита німецька актриса Ізабелла Штольц, яка спеціально для цього вивчила українську мову. Однак вранці Шлойма отримує телеграму із СРУ, яка повідомляє, що йому дозволено на один день в'їхати у Східне Рівне, щоб вперше за 5 років побачитися з родиною.
Нашвидкуруч купивши подарунки (зокрема, дефіцитні у СРУ джинси) і витративши багато часу на пункті пропуску (через який йому зрештою дозволяють проїхати поза чергою), Шлойма потрапляє у Східне Рівне. Він приїжджає до матері, де його зустрічають працівники спецслужб СРУ Самчук і Микола Іванович і змушують їхати до Дому політичної роботи на влаштоване на його честь нудне засідання спілки письменників. Втікши звідти через вікно вбиральні, він зустрічає свою сестру Уляну, але невдовзі мусить тікати від переслідувачів на таксі. У парку три «роботяги» погрозами примушують його купити у них ніж, і потім все одно грабують і сильно б'ють його.
Самчук і Микола Іванович везуть побитого Шлойму у спеціальний медичний заклад. Операторкою томографа виявляється його подруга дитинства Обля (Олена Бляшана), і вони кохаються на столі томографа. Шлоймі повідомляють, що на вилученому у нього ножі знайдені сліди людської крові, і до виявлення обставин він може бути затриманий на термін до 3 діб. Потім його ведуть до Степаниди Порфирівни Добромолець, старої й дуже шанованої ровенської радянської авторки, яка лікується в тому самому медичному закладі. Вона дає Шлоймі теку зі своїм останнім твором, «твором усього її життя» під назвою «Поліська сага», і просить, щоб Шлойма опублікував його на Заході, забравши половину прибутків собі, а другу половину перевів на рахунок її сина Петра, який зможе цим коштом облаштувати її квартиру-музей.
Після цього Самчук і Микола Іванович везуть Шлойму до Дому політичної роботи, де в актовому залі влаштоване велике засідання для критики його роману «Стіна», незадовго перед тим виданого невеликим накладом. У залі зібрано багато людей, з якими він вже зустрічався протягом цього дня — сестра Уляна, Петро Добромолець, таксист, випадково зустрітий у парку пенсіонер і т. д. Зі сцени з критикою роману виступають різні делегати (від першого секретаря обкому до доярки), над сценою висить транспарант «Позор і ганьба відступнику Ецірвану!», а в глибині сцени розташований «Д.У.П.А.» (Думально-уніфікуючий променевий агрегат) — новітній прилад, який має робити думку колективу одностайною. Не дочекавшися кінця засідання, Шлойму ведуть до кабінету першого секретаря обкому КП СРУ Тараса Манасенка. Той дає Шлоймі жовтий ключик і наказує відкрити ним ґрати, що розділяють каналізацію міста, щоб війська СРУ, пройшовши каналізаційними трубами, могли окупувати Західне Рівне. У випадку відмови він погрожує Шлоймі опублікувати відео його сексу з Облею. Крім того, він намагається навести ідеологічні аргументи на користь об'єднання міста. Після цього Шлоймі дозволяють повернутися у Західне Рівне.
Вдома Шлойма закидає жовтий ключик під диван. Потім виявляє, що папка з «Поліською сагою» Степаниди Добромолець (яку він, щоправда, випускав з рук, і яку зрештою повернув йому Самчук або Микола Іванович) заповнена порожніми аркушами. Несподівано з нагоди прем'єри повертається жінка Шлойми Оксана, яка кількома тижнями раніше вирішила пожити якийсь час окремо від Шлойми, і вони разом ідуть до театру на прем'єру. Перед початком вистави Шлойма гучно намагається поділитися зі всім глядацьким залом думками про свою поїздку у Східне Рівне: «Не всі хороші тут. І не всі погані там. Але тут ми різні! А там — всі однакові, розумієте?» — і цим викликає сміх. Під час вистави в темний глядацький зал приходить Шлоймин кіт Боніфацій, і на його шиї на мотузці висить закинутий Шлоймою під диван жовтий ключик. Шлойма виходить із глядацького залу, спускається в підвал театру, відкриває ключиком спеціальну нішу й береться рукою за ручку рубильника, який має відкрити прохід для військ СРУ.
Remove ads
Історія створення й публікації
В кінці книги автор зазначає, що писав роман у Берліні в 1995 році, а також у Рівному й Ірпіні в 1999—2000.
За спогадами Олександра Ірванця, він замислив роман у 1995 році. Тоді він був на стипендії в академія Шльосс Солітюд біля під Штутгарта й відвідав Берлін разом зі своїм другом, німецьким письменником Олафом Мюнцберґом, якому присвячений роман «Рівне/Ровно». Від падіння Берлінської стіни пройшло лише 6 років, західний і східний Берлін все ще сильно відрізнялися. Як згадує автор: «…Мене пронизала ідея стіни. Я подумав, що своє рідне місто я можу розділити за цим зразком»[5].
Вперше роман був опублікований у часописі «Кур'єр Кривбасу» в 2001 році[5] (квітень-травень). Перша книжкова публікація — у видавництві «Кальварія» 2002 року. Повторно роман перевидавали у видавництвах «Факт» (2006), «Фоліо» (2012) і «Твердиня» (2023). Роман перекладений й виданий німецькою, польською й білоруською мовами[5]. Є сербський переклад, але для нього не знайшли видавця[6].
Remove ads
Рецензії й трактування
Узагальнити
Перспектива
Рензенти оцінюють книгу загалом позитивно, хоч і дещо розходяться в тлумаченні її змісту[7][8][9]. Так кандидат філологічних наук Євченко з Європейського університету характеризує роман як класичну антиутопію, в якій автор підкреслює жалюгідність «радянської минувшини» й «чинить суд над тоталітарним суспільством»[9]. З іншого боку, журналіст Роман Ташліцький з видання «ХайВей» трактує Східне Рівне як сучасність, так що на останніх сторінках книги «стає зрозуміло, що Західне Рівне — художній вимисел, а кінець роману повертає нас в понуру реальність»[7].
Роман Ташліцький звертає увагу на компромісність стилю роману, від якого неофіти можуть почати свій рух до більш радикальних представників сучасної української літератури: «Можна сказати, що Ірванець це так званий „сучукрліт light“: це вже не прямолінійна реалістична радянська проза, але ще не Карпа». В образі помираючої Степаниди Домбромолець, на думку журналіста, автор зображує смерть української радянської літератури[7].
Рецензенти позитивно відзначають любов автора до рідного міста[7][8], хоча подекуди жартівливо порівнюють автора у ролі «співця свого рідного міста» з ним же висміяною Степанидою Домбромолець[7].
За словами Ірванця, йому доводиться зустрічатись з буквальним розумінням роману, коли читачі вірять, що Рівне спаравді колись було розділене стіною, або ж сперечаються, що такого ніколи не було. Автор тішиться з того, що його книга стала головною літературною асоціацією для міста (посунувши з цієї ролі книгу «Це було під Рівним» співробітника НКВС Дмитра Медведєва), а також з того, що умовна «стіна», яка в кінці 1990-х проходила через Рівне, з кожними наступними виборами пересувалась все далі на схід[5]:
 |
У 2002 році були парламентські вибори, коли Ющенкова сила «Наша Україна» перемогла, було порівняння, що стіна порушилась на схід, бо за демократичні сили голосували Житомирщина, Київщина. У 2005 стіна посунулась ще далі — Чернігівщина стала патріотичною й інші області східні, Херсонщина на півдні. Таким чином стіна посувалася з кожними виборами. А тепер вона там, де вона є — на сході[5]. |  |
Remove ads
Видання
- 2001 — часопис «Кур'єр Кривбасу»
- 2002 — видавництво «Кальварія»
- 2006 — видавництво «Факт» (наклад 2000 примірників[10])
- 2006 — видавництво «Prószyński i S-ka» (Польща, назва — пол. Ołeksandr Irwaneć «Riwne / Rowno») (пол.)
- 2006 — перевидання
- 2007 — видавництво «Выдавец Зьміцер Колас» (Білорусь, назва — біл. Аляксандар Ірванец «Роўна/Ровно». Выбраныя творы. Пераклад з украінскай Уладзімера Арлова.) (біл.)
- 2012 — видавництво «Фоліо» (наклад 2500 примірників[4])
- 2012 — видавництво «Фоліо» (в авторській збірці «Сатирикон-ХХІ», разом із романом «Хвороба Лібенкрафта», оповіданням «День Перемоги» і віршем «Турбація мас»[11])
- 2017 — «Haymon Verlag» (Австрія, назва — нім. Pralinen vom roten Stern[6]) (нім.)
- 2023 — видавництво «Твердиня» (наклад 600 примірників[12])
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads