Рита Кіндлерова

Рита Кіндлерова (Rita Ida Kindlerová, *1974) — чеська перекладачка сучасної української літератури. Член Чеської асоціації україністів, Товариства новогрецьких студій, Союзу перекладачів. Керівник української секції літературного порталу www.iliteratura.cz.

Рита Кіндлерова
Народилася	5 вересня 1974(1974-09-05)[1][2] (51 рік)  Прага, Чехословаччина[1]
Діяльність	перекладачка, філологиня, редакторка, славістка, бібліотекарка
Галузь	українська[1], новогрецька мова, філологія[1], слов'янознавство[1], перекладацтво[d][1], грецька[1] і бібліотекознавство[1]
Alma mater	Університет Масарика і Gymnázium nad Štoloud
Знання мов	чеська[1], українська[1], новогрецька[1] і англійська[1]
Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

1994 року вступила на філософський факультет Університету Масарика в Брно (новогрецька та українська філологія). Навчається в аспірантурі в Інституті слов'янських студій у Брно. Проходила стажування в США, Греції, Україні. Працює у Слов'янській бібліотеці у Празі.

Член Комітету з Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша.^[3]

Перекладацька діяльність

Чеською переклала такі українські твори:

• Оксана Забужко «Польові дослідження з українського сексу» (2001), «Сестро, сестро» (2006), «Музей покинутих секретів» (2013)
• Збірка українських народних казок і повістей «Помста Олекси Довбуша» (2005)
• Юрій Винничук «Легенди Львова» (2002), «Ги-ги-и» (2009)
• Антологія сучасного українського оповідання «Експрес Україна» (2009),
• Наталка Сняданко «Колекція пристрастей» (2011)
• Словник чесько-українських та українсько-чеських омонімів (2013)

З новогрецької переклала:

• Dorovský, Ivan a kol.: Ilinden je v nás, překlad novořecké části (Společnost přátel jižních Slovanů v ČR, Brno — Boskovice 2003)
• Řečtina — konverzace a slovník, sestavení slovníku (Infoa, Dubicko 2005)
• Řečtina na cesty, překlad ze slovenštiny (Príroda, Bratislava 2005)
• Zografu, Lili: «Prostitutka» (Epaggelma porni; Dybbuk, Praha 2007)

Нагороди

• Лауреатка міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2012)