Ріхард Гільдебрандт

Ріхард Герман Гільдебрандт (нім. Richard Hermann Hildebrandt; 13 березня 1897, Вормс — 10 березня 1952, Гданськ) — німецький політик і офіцер, обергруппенфюрер СС і генерал поліції (30 січня 1942), генерал військ СС (1 грудня 1944). Начальник Головного управління СС з питань рас і поселень.

Ріхард Гільдебрандт
нім. Richard Hildebrandt
Народився	13 березня 1897(1897-03-13)[1]  Вормс, Велике герцогство Гессенське, Німецька імперія
Помер	10 березня 1951(1951-03-10) (53 роки)  Бидгощ, Куявсько-Поморське воєводство, Республіка Польща  ·повішення
Країна	Третій Райх
Діяльність	суддя, політик, офіцер
Alma mater	Кельнський університет і Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна[2]
Членство	СА, СС[3] і Freikorps Oberlandd
Посада	депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання	Обергруппенфюрер СС,  генерал поліції (30 січня 1942),  генерал військ СС (1 грудня 1944)
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3]
Нагороди	Залізний хрест 2-го класу Медаль «За відвагу» (Гессен) Золотий партійний знак НСДАП Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Медаль «За вислугу років у СС» (12 років) Медаль «За вислугу років у СС» (8 років) Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки) Застібка до Залізного хреста 2-го класу Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Почесний кут старих бійців Спортивний знак СА Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку Кільце «Мертва голова»
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Син директора фабрики, брат Фрідріха і Ернста Гільдебрандтів.

Після закінчення середньої школи в 1915 році в якості добровольця до листопада 1918 року брав участь у Першій світовій війні в складі 22-го артилерійського полку. Після війни продовжив навчання, вивчаючи економіку, мови, історію в Кельнському і Мюнхенському університетах.

У 1922 році вступив в НСДАП. У 1923 році взяв участь в партійних з'їздах в Нюрнберзі, і, ймовірно, також в Пивному путчі. Пізніше працював в якості іноземного кореспондента в фінансовому секторі. Навесні 1928 року Гільдебрандт іммігрував в США, де одружився. 1 червня 1928 року всдновив своє членство в НСДАП (квиток № 89 221). У 1930 році повернувся до Німеччини, став членом СА, взяв на себе службові обов'язки в нацистській партії. Став партійним керівником Уффенгайма і Бад-Віндсгайма. У лютому 1931 року перевівся з СА в СС (посвідчення №7 088) і був призначений штабним офіцером і ад'ютантом Йозефа Дітріха.

30 січня 1933 року переведений в управління СС «Захід». З 9 листопада 1933 року Гільдебрандт взяв на себе керівництво над 21-м сектором СС в Герліці, а 12 листопада обраний депутатом Рейхстагу від Бреслау. До весни 1945 року перебував на посаді заступника голови рейхстагу. 1 січня 1937 був призначений главою управління СС «Рейн».

C 1 жовтня 1939 по 20 квітня 1943 року перебував на керівній посаді утворився з початком війни 20-го управління СС «Вісла» і лідера поліції Данцигу-Західної Пруссії. Саме за цей період він несе відповідальність за депортацію і вбивства євреїв в цій області і в балтійських державах. За його ініціативи були побудовані концентраційні табори на підконтрольних йому територіях. З 1940 по 1942 рік він також був членом Народного суду.

З 25 грудня 1943 року по 16 вересня 1944 року керує управлінням СС «Чорне море». Організував добровольчу бригаду з кримських татар і поліцейський полк з колишніх охоронних команд і успішно вів боротьбу з партизанами в Криму. У різний час, востаннє в період з квітня 1943 року до кінця війни, займав пост начальника Головного управління СС з питань раси і поселення. З 17 березня по травень 1945 року очолював управління СС «Південний Схід». З квітня 1945 року — вищий керівник СС і поліції в Богемії і Моравії.

24 грудня 1945 року у Вісбадені був заарештований військами союзників. На Нюрнберзькому процесі у справі про расові злочини, що проходив з 20 жовтня 1947 року по 10 березня 1948 року народження, постав перед судом за звинуваченням у військових злочинах і злочинах проти людяності. Засуджений до 25 років позбавлення волі. Потім був виданий Польщі, де над ним був проведений новий процес. 4 листопада 1949 року засуджений до смертної кари. У проханні про помилування заявив: «Я можу запевнити вас своєю честю, що моя совість чиста». 10 березня 1952 року вирок був виконаний.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го класу
• Медаль «За відвагу» (Гессен)
• Золотий партійний знак НСДАП
• Почесний кут старих бійців
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)
• Спортивний знак СА в золоті
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу
• Залізний хрест 1-го класу (1944)
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі і сріблі (15 років)
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років)

Література

• Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.
• Хёне Хайнц, Чёрный орден СС: История охранных отрядов/ Пер.с нем. Чупрова Ю. Д., Лемехова О. И.- М.: Олма-Пресс, 2004, ISBN 5-224-03843-X

Посилання

• Коротка біографія.