Річард Елліс

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Елліс.

Річард Солсбері Елліс (англ. Richard Salisbury Ellis; нар. 1950) — британський астрофізик, професор в Університетському коледжі Лондона. Раніше він працював професором астрономії в Каліфорнійському технологічному інституті. Він був нагороджений золотою медаллю Королівського астрономічного товариства (2011)^[7][8] і Королівською медаллю Королівського товариства (2022).

Річард Елліс
Народився	25 травня 1950(1950-05-25) (75 років)  Колвін-Бей, Денбігшир[d], Уельс, Велика Британія
Країна	Велика Британія[1]
Діяльність	астроном, астрофізик, викладач університету
Alma mater	Університетський коледж Лондона Вольфсон коледж Університет Оксфорда (1974)[2]
Галузь	астрономія[3], астрофізика[3], наднова[3], галактика[3], космологія[3], observational cosmologyd[3] і темна матерія[3]
Заклад	Каліфорнійський технологічний інститут[4] Університетський коледж Лондона Даремський університет[5] Кембриджський університет[6]
Науковий ступінь	докторський ступінь[1]
Науковий керівник	Donald Blackwelld[2]
Аспіранти, докторанти	Thomas Broadhurstd
Членство	Лондонське королівське товариство МАС
Нагороди	член Лондонського королівського товариства Бейкерівська лекція (1998) премія Грубера з космології (2023) Медаль і премія Майкла Фарадея (2020)
Особ. сторінка	iris.ucl.ac.uk/iris/browse/profile?upi=RSELL48
Річард Елліс у Вікісховищі

Біографія

Елліс вивчав астрономію в Університетському коледжі Лондона та отримав ступінь доктора філософії в Коледжі Вольфсона при Оксфордському університеті в 1974 році.

У 1985 році він був призначений професором Даремського університету (з двома роками в Королівській Гринвіцькій обсерваторії). У 1993 році він перейшов до Кембриджського університету та став професором коледжу Магдалини. Він працював директором Інституту астрономії з 1994 по 1999 рік.

В 1999 році Елліс перейшов до Каліфорнійського технологічного інституту. Невдовзі після прибуття до Каліфорнійського технологічного інституту його призначили директором Паломарської обсерваторії, яку він пізніше реорганізував у Оптичні обсерваторії Каліфорнійського технологічного інституту, враховуючи зростаючу роль Каліфорнійського технологічного інституту у будівництві Тридцятиметровому телескопі.

Після 16 років роботи в Каліфорнійському технологічному інституті у вересні 2015 року він повернувся до Європи, отримавши грант на перспективні дослідження Європейської дослідницької ради, який проводився в Університетському коледжі Лондона.

Наукові результати

Елліс переважно працює в галузі спостережної космології, досліджуючи походження та еволюцію галактик, еволюцію великомасштабної структури у Всесвіті, а також природу та розподіл темної матерії. Він працював у колаборації Morphs, вивчаючи формування та морфологію далеких галактик^[9]. Він особливо цікавиться програмами з використанням гравітаційного лінзування та наднових зір з високим червоним зсувом. Він був учасником Supernova Cosmology Project, керівник якого, Сол Перлмуттер, отримав Нобелівську премію з фізики 2011 року за відкриття прискореного розширення Всесвіту. Його останні відкриття стосуються пошуків найдавніших відомих галактик, видимих в той час, коли вік Всесвіту складав лише кілька відсотків від його нинішнього віку.

У Каліфорнійському технологічному інституті Елліс був директором Паломарської обсерваторії з 2000 по 2005 рік і відіграв ключову роль у розробці науково-технічного обґрунтування, а також у налагодженні партнерства для Тридцятиметрового телескопа — спільної роботи за участю Каліфорнійського технологічного інституту, Каліфорнійського університету, Канади, Японії, Китаю та Індії, призначених для Мауна-Кеа, Гаваї. Після будівництва він має стати найбільшим наземним оптичним телескопом у Північній півкулі.

Нагороди та відзнаки

• Дійсний членом Королівського товариства (1995)
• Командором Ордена Британської імперії (2008)
• Золота медаль Королівського астрономічного товариства (2011)^[7][8]
• Член і член-кореспондент Австралійської академії наук (2018)
• Королівська медаль Королівського товариства (2022)