Річард Естес

Річард Естес (англ. Richard Estes; нар. 14 травня 1932) — американський художник, представник художнього напряму гіперреалізму, засновиком якого він є на рівні з Ральфом Гоінзом, Чаком Клоузом та Двеном Генсоном.

Річард Естес
англ. Richard Estes
Народження	14 травня 1932(1932-05-14) (93 роки) Ківані, Генрі, Іллінойс, США[1][2][…] або Еванстон, Кук, Іллінойс, США[3][4][…]
Країна	США
Навчання	Школа інституту мистецтв Чикагоd
Діяльність	художник, фотограф, художник-гравер, виробник
Напрямок	гіперреалізм
Твори	«Телефонні кабіни», «Недільний вечір у парку», 1989
Роботи в колекції	Національна галерея мистецтв[5][6][7], Музей Тіссен-Борнемісса[7], Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[6][7], Тейт[6][7], Смітсонівський музей американського мистецтва[6][2][7], ARoS Aarhus Kunstmuseumd[8], Randers Museum of Artd[8], Національна портретна галерея США[6], Currier Museum of Artd[7], Erie Art Museumd[7], Художня галерея Квінсленда[7], Rose Art Museumd[7], Westmoreland Museum of American Artd[7], Allen Memorial Art Museumd[7], Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско[7], Scheringa Museum of Realist Artd[7], Museum Ludwigd[7], Бруклінський музей[7], Центр мистецтв Вокера[7], Addison Gallery of American Artd[7], Форт-Вортський музей сучасного мистецтва[7], Crystal Bridges Museum of American Artd[7], Гарвардський художній музей[7], Princeton University Art Museumd[7], Вірджинський університет Співдружності[7], Вустерський музей мистецтв[7], Vero Beach Museum of Artd[7], Springfield Museumsd[7], Музей мистецтв Філадельфії[7], Національний музей авіації і космонавтики[7], Бостонський музей образотворчих мистецтв[7], Smith College Museum of Artd[7], Музей Соломона Ґуґґенгайма[7], Музей мистецтв Індіанаполіса[7], Ludwig Forum für Internationale Kunstd[7], Гай (музей мистецтва)[7], Музей Гіршгорна і сад скульптур[7], San Antonio Museum of Artd[7], Butler Institute of American Artd[7], Ludwig Museum Budapestd[7], Des Moines Art Centerd[7], Art Museum of Southeast Texasd[7], Орландський музей мистецтва[7], Музей мистецтв Толедо[7], Музей сучасного мистецтва[7], Fort Wayne Museum of Artd[7], Luis Ángel Arango Libraryd[7], Музей мистецтв Фарнсворт[7], Colby College Museum of Artd[7], Художній музей Вірджинії[7], Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd[7][9], Національна галерея Австралії[7], Музей мистецтва Метрополітен[7], Kemper Museum of Contemporary Artd[7], Flint Institute of Artsd[7], Детройтський інститут мистецтв[7], Музей Нортона Саймона[7], Музей мистецтв Бока-Ратон[7], Художня галерея Олбрайт-Ноксd[7], Музей сучасного мистецтва[7], Akron Art Museumd[7], Художній інститут Чикаго[7], Портландський мистецький музей[7], Мистецький музей Лоу[7], Гантінгтонська бібліотека[7], Художня галерея Єльського університету[7], Музей американського мистецтва Вітні[7], Herbert F. Johnson Museum of Artd[7], Музей сучасного мистецтва[7], Portland Museum of Artd[7], Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[7], Французька академія[7], Міннеаполіський інститут мистецтва, Stedelijk Museum voor Actuele Kunstd, Музей мистецтв Карнегіd, Print Collectiond[10] і Музей Бойманса - ван Бенінгена[11]
Річард Естес у Вікісховищі

Біографія

Родина Естес переїхала до Чикаго. У 1952—1956 роках Річард навчався у школі Чиказького інституту мистецтв. Прикладом для його творчості став спадок художників Едґара Деґа, Едварда Хоппера, який яскраво репрезентований у колекції інституту. Після завершення навчального курсу Естес переїхав до Нью-Йорку, де працював графіком на газетні видавництва й рекламні агенції. У 1962—1966 роках мешкав в Іспанії, де став фінансово забезпеченим чоловіком і зміг залишити щоденну працю.

На початку 1960-х років Естес зображав переважно середньостатистичних жителів великого міста, проте з 1967 року пише будівлі й вулиці, що відображаються в магазинних вітринах. Оскільки життя великого міста динамічне, змінюється впродовж дня, тому Естес фіксував його за допомогою фотоплівки. Щобільше, відтворення специфіки фотографії, детальне копіювання зафіксованого буденного життя міста стало характерною ознакою художнього методу Естеса та гіперреалізму загалом. Для Естеса було важливим, щоб основні будівлі й споруди на його картинах були впізнаваними, проте ефект передачі мінливого міського життя залишався.

У 1968 році відбулася персональна виставка Річарда Естеса в галереї Аллана Стоуна. Також його роботи виставлялися в Музеї мистецтва Метрополітен, Музеї американского мистецтва Вітні та Музеї Соломона Гуггенхайма.

Особисте життя

Річард Естес є відкритим геєм.^[12]

Творчість

«Я гадаю, популярне бачення творця як людини, що має велику пристрасть і ентузіазм і супер емоцію. Він просто віддає всього себе в один великий шедевр і втрачає свідомість від виснаження, коли він завершений. Це все насправді не так… Я гадаю, справжнє випробування — планувати щось і бути здатним дотримуватися плану до самого кінця. Не те щоб ти завжди був захопленим; ти просто повинен це зробити. Це не робиться на одній емоції; це робиться головою».