Річард Крістофер Керрінгтон

Річард Крістофер Керрінгтон або Каррінгтон (англ. Richard Christopher Carrington; 26 травня 1826, Лондон — 27 грудня 1875, Черт, Суррей) — англійський астроном.

Річард Крістофер Керрінгтон
англ. Richard Christopher Carrington
Народився	26 травня 1826(1826-05-26) Челсі, Лондон, Англія
Помер	27 листопада 1875(1875-11-27) (49 років) Черт, Англія
Поховання	Вест-Норвудський цвинтар
Країна	Велика Британія
Національність	англієць
Діяльність	астроном
Alma mater	Триніті-коледж (Кембридж)
Галузь	астрономія
Членство	Лондонське королівське товариство
Відомий завдяки:	сонячні спалахи
Нагороди	Золота медаль Королівського астрономічного товариства (1859)
Річард Крістофер Керрінгтон у Вікісховищі

Біографія

Закінчив Кембриджський університет (1848). У 1849—1852 — спостерігач в обсерваторії Даремського університету, в 1853—1861 працював у власній обсерваторії в Редхіллі. Член Лондонського королівського товариства (1860). Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1859).

Основні роботи з вивчення Сонця, досліджував рух плям, обертання Сонця та інше. Визначив елементи обертання Сонця і систематичне зростання періоду обертання з геліографічною широтою. Запропонував умовний початковий меридіан для відліку геліографічних довгот.

Спостерігав розташування зір, малих планет і комет. Склав і опублікував в 1857 році каталог точних розташувань 3735 навколополюсних зір, яскравіших за 11-ту зоряну величину.

Керрінгтон і Годжсон (Richard Hodgson^[en], Індія) відкрили спалахи на Сонці. Вони одночасно 1 вересня 1859 року зареєстрували настільки потужний сонячний спалах, що його можна було побачити на тлі яскравої фотосфери в «білому світлі» без застосування світлофільтрів. Такі події вельми рідкісні. Повна енергія такого спалаху становить 10²⁵ Дж (зазвичай 10²¹ Дж і спостерігати її найчастіше можна в червоних лініях H₂). Ця магнітна буря дістала назву Подія Керрінгтона. Нині існує патрульна служба спалахів, що охоплює мережу обсерваторій, які ведуть безперервне спостереження за Сонцем.

У 1863 році після тривалих спостережень Керрінгтон встановлює, що період обертання Сонця на екваторі становить 24,96 доби, а на широті 35 градусів 26,83 доби, тим самим довівши, що Сонце обертається не як тверде тіло. Точно визначив розташування осі обертання Сонця (1863), установив закономірності в розподілі плям по диску.

Праці

• Pocket maps, terrestrial and celestial, L., 1864; Observations of the spots on the sun from 1853 to 1861, L., 1864; Catalogue of 3735 circumpolar stars, L., 1857

Див. також

• Подія Керрінгтона
• Магнітна буря

Посилання

• «Carrington's star billing» [Архівовано 11 травня 2008 у Wayback Machine.]: an article in The Times Literary Supplement [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.] by John North, October 24 2007
• Biography at High Altitude Observatory
• Extensive history and timeline about Carrington by Astronomer Sten Odenwald [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.]
• NASA — Carrington Super Flare [Архівовано 1 серпня 2009 у Wayback Machine.] NASA May 6 2008