Річки Нової Зеландії

Річки Нової Зеландії використовуються для різних цілей і стикаються з низкою екологічних проблем. У гористій місцевості Північного острова річки глибокі, швидкоплинні і більшість з них не судноплавні. Багато річок Південного острова є плетеними^[a]. Судноплавні річки використовувалися для транспортування вантажів ще в ранній історії Нової Зеландії. Більшість річок країни має поверхневе живлення — дощове, або снігове.

Річка Харпер, лісопарк Крейгіберн

Статистика

В країні протікає велика кількість річок, проте переважна більшість з них є невеликими річечками та струмками.

Найдовшою річкою Нової Зеландії є річка Вайкато, її довжина становить 425 кілометрів. Найбільша за обсягом витрати води — це річка Клута / Мата-Ау із середнім потоком 614 м³/с^[1]. Найкоротшою річкою вважається річка Турангануї в місті Гісборн, завдовжки 1200 метрів^[2].

Знак річки Турангануї

Деякі з річок, особливо з широкими заплавами та зупинками, мають довгі автомобільні мости, що перетинають їх. Річку Ракая перетинає міст Ракайя, найдовший міст у Новій Зеландії (1757 метрів). Третій за довжиною міст — Естакада Вірокіно на шосе № 1, що перетинає річку Манавату^[3].

Понад 180 000 км річок нанесено на карту в Новій Зеландії^[4].

Загалом на Південному острові є близько 40 великих річкових систем, а на Північному — близько 30^[5].

Використання

Вака маорі

До колонізації островів європейцями, маорі часто використовували судноплавні річки (водні шляхи) для транспортування різних вантажів. Основним способом судноплавства по річках були вака (каное), зроблені з видовбаних колод великих дерев. У період ранніх європейських поселенців прибережне судноплавство було одним з основних методів транспортування вантажів^[6]. В країні є 1609 км судноплавних внутрішніх водних шляхів; однак в сучасну добу вони вже не мають такого важливого економічного чи господарського значення.

Річки використовуються для комерційного туризму та рекреаційної діяльності, таких як рафтинг, веслування на каное, каякінг і водний транспорт. Банджі-джампінги, започатковані як комерційне підприємство новозеландським новатором, часто проводяться над деякими з найбільш мальовничих річок.

Більше половини електроенергії, виробленої в Новій Зеландії, припадає на гідроелектроенергетику^[7]. На багатьох річках побудовано гідроелектростанції, деякі з них повністю перегороджують річку, а інші направляють тільки частину води через шлюзи електростанції. Деякі з великих гідроелектростанцій як на Північному острові, так і на Південному використовують систему каналів для переміщення води між водозборами, щоб максимізувати виробництво електроенергії.

Збереження та забруднення

Збереженню річок загрожують притоки з точкових і неточкових джерел забруднення. У минулому річки використовувалися для скидів забруднень із заводів та міських каналізаційних систем. З підвищенням екологічної обізнаності та прийняттям Закону про управління ресурсами 1991 року ці джерела забруднення стали менш проблемними. Забір води, особливо для зрошення, зараз є великою загрозою для багатьох річок. Сплеск розвитку молочного тваринництва збільшує витрати водних ресурсів. Крім того, оскільки молочне тваринництво у Новій Зеландії стає все більш інтенсивним та потребує все більшої кількості води, проблема загострюється.

Кислотний дренаж (AMD) з вугільної шахти Стоктон змінив екологію потоку Мангатіні на західному узбережжі. Шахта Стоктон також вимиває AMD в річку Ваймангароа, і нова шахта Кипарис збільшить цю кількість шкідливих викидів.

У низинних річках і струмках, які протікають через міські або скотарські райони, спостерігається високий рівень забруднення^[8].

У звіті^[9] Мінекономрозвитку визначено велику кількість річок як придатних для виробництва гідроелектроенергії. Ця доповідь стривожила Партію зелених та ряд екологічних організацій через побоювання збільшення втрати води мальовничих струмків та річок, які ще мають доволі високий ступінь характеру первозданної природи.

Найдовші річки Нової Зеландії

Ваїкато — найдовша річка річка Нової Зеландії.

Містечко Кромвель, на місці злиття річок Каварау і Клута

Міст «Біла гора» через Ваймакарірі

Річка Моту

Північний острів	Південний острів

	Назва ріки	Довжина (км)	Площа басейну (км²)	Впадає в	Протікає регіонами
1.	Ваїкато	425	13 701	Тасманове море	Ваїкато
2.	Клута	322	21 960	Тихий океан	Отаго
3.	Вангануї	290	7380	Тасманове море	Манавату-Вангануї
4.	Таієрі	288	1865	Тихий океан	Отаго
5.	Рангітикеї	253	3948	Тасманове море	Манавату-Вангануї
6.	Матаура	240	728	протока Фово	Саутленд
7.	Ваїау	217		протока Фово	Саутленд
8.	Ваїтакі	209	11 820	Тихий океан	Отаго, Кентербері
9.	Кларенс	209	3280	Тихий океан	Марлборо
10.	Ореті	203	1160	протока Фово	Саутленд
11.	Рангітаїкі	193	2849	Тихий океан	Бей-оф-Пленті, Гокс-Бей
12.	Манавату	180	5898	Тасманове море	Манавату-Вангануї
13.	Буллер	177	6501	Тасманове море	Вест-Кост
14.	Ваїгоу	175	1977	Тихий океан	Ваїкато
15.	Могака	172	2357	Тихий океан	Гокс-Бей
16.	Ваїрау	170	3430	протока Кука	Марлборо
17.	Ваїау	165	3310	Тихий океан	Кентербері
18.	Нгаруроро	164	1950	затока Гок-Бей	Гокс-Бей
19.	Ванґаєгу	161		Тасманове море	Манавату-Вангануї
20.	Мокау	158	1424	Тасманове море	Таранакі
21.	Ваймакарірі	151	2590	Тихий океан	Кентербері

Інші річки

• Моту (Пн.) — 147 км.
• Ракая (Пд.) — 145 км.
• Патеа (Пн.) — 143 км.
• Гурунуй (Пд.) — 138 км.
• Туракіна (Пн.) — 137 км.
• Ваїроа (Пн.) — 137 км.
• Ваїроа (Пн.) — 132 км.
• Аватер (Пд.) — 126 км.
• Руамаханга (Пн.) — 124 км.
• Сіра річка або річка Мавгера (Пд.) — 121 км.
• Рангітата (Пд.) — 120 км.
• Тукі Тукі (Пн.) — 119 км.
• Мотуека (Пд.) — 116 км.
• Ваїтакі (Пд.) — 111 км.
• Апарима (Пд.) — 102 км.

Див. також

• Вода в Новій Зеландії
• Навколишнє середовище Нової Зеландії
• Накази щодо збереження води в Новій Зеландії
• Озера Нової Зеландії
• Мости в Новій Зеландії
• Новозеландське гідрологічне товариство

Нотатки

1. Плетена річка характеризується мережним (плетеним) руслом, по якому в період високих вод безсистемно переміщаються руслові потоки, які розбиваються на мережу річкових каналів, окремих русел, створюючи вигляд русла з численними рукавами, розділених невеликими, часто тимчасовими, островами, які називаються плетеними брусками (наносне відкладення в руслі річки). В межень деякі русла можуть пересихати.