Річкові монітори проєкту СБ-57

Річкові монітори проєкту СБ-57 відомі також як монітори типу "Шилка" — серія радянських річкових моніторів, що будувалися в 1939—1941 роках на корабельні «Ленінська кузня» в Києві. Останні і найбільш потужні серед закладених у Києві моніторів. Було закладено 3 кораблі, але жоден не був добудований через напад Німеччини.

Монітори проєкту СБ-57
Служба
Тип/клас	річкові монітори
Держава прапора	СРСР
Належність	ВМФ СРСР
Корабельня	«Ленінська кузня», Київ
Спущено на воду	1939–1941
Статус	виведені зі складу флоту
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	735 т (стандартна), 800 т (повна)
Довжина	71,7 м
Ширина	11,3 м
Осадка	1,15 м
Бронювання	борт 16-50 мм, палуба 8-30 мм, рубка 20-50 мм
Технічні дані
Рухова установка	два дизелі 38-КР-8
Гвинти	2
Потужність	2×800 к.с.
Швидкість	12 вузлів
Дальність плавання	810 миль повним ходом
Екіпаж	130 чол.
Озброєння
Артилерія	2x2 130-мм гармати Б-28
Зенітне озброєння	2х2 45-мм гармати 3х2 - 12,7 мм кулемети

Проєктування та технічні характеристики

Після окупації Японією Маньчжурії СРСР вирішив посилити свою Амурську флотилію. Зокрема планувалося побудувати для неї нові монітори. Оскільки гідрографічні умови на прикордонній ріці довжиною у кілька тисяч кілометрів помітно змінюються, було вирішено побудувати для неї два типу моніторів, для нижньої ділянки течії (монітори типу "Хасан") та верхньої і середньої ділянки течії. Ці проєкти будувалися за загальним принципом і відрізнялися водотоннажністю, осадкою, кількістю гармат та потужністю двигунів.

Проте після приєднання Бессарабії до СРСР останній отримав доступ до гирла Дунаю, сформувавши там у 1940 році Дунайську військову флотилію. Але передані до її складу монітори Дніпровської військової флотилії, переважно проєкту СБ-37, суттєво поступалися за розмірами та потужністю озброєння побудованим у Австро-Угорщині моніторам румунської флотилії. За цих умов призначені для Амуру монітори були перенаправлені на Дунай, а назви двох з трьох кораблів були змінені.^[1]

Кораблі були закладені 1 вересня 1939 року. Їх стандартна водотоннажність становила 735 т, а повна 800 т. Основні виміри: довжина 71,7 м, ширина 11,3 м, осадка 1,15 м. Силова установка — два дизелі 38-КР-8 по 800 л.с. — дозволяла розвинути швидкість до 12 вузлів. Озброєння складалося з двох двогарматних 130-мм баштових установок Б-28 і двох баштових 45-мм установок 41 К, а також трьох 12,7-мм спарених кулеметних установок ДШК М-2Б. Головний броньовий пояс мав 50 мм товщини у районі цитаделі і 16 мм на носі і кормі. Палуба була захищена бронею 30 мм в районі цитаделі і 8 мм на носі і кормі.^[2]

Представники проєкту

1. Видлиця (до 25 вересня 1940 року — Шилка), заводський № 156 — закладений у грудні 1939 року, спущений навесні 1941 року, але в липні 1941 року виведений на буксирі в Запоріжжі і 18 серпня 1941 року переданий в розпорядження 12-ї армії Південно-3ападного фронту. 19 серпня 1941 року через неможливість евакуації в пониззя Дніпра за наказом командування армії роззброєний і затоплений екіпажем.
2. Каховка (до 25 вересня 1940 року — Аргунь), зав. № 157 — закладений у грудні 1939 року, спущений 18 вересня 1941 року і через неможливість евакуації в пониззя Дніпра за наказом командування затоплений в Рибальському затоні Дніпра в районі Києва в районі заводу. Після окупації Києва німецькі спеціалісти намагалися кілька разів підняти корабель, так як вона не дозволяла використовувати суднобудівний завод за прямим призначенням. Однак їм це не вдалося і 10 грудня 1944 року «Каховка» піднята РАСО КДФ, але через недоцільність добудови зданий «Главвторчермету» для переробки.
3. Волочаеєськ, зав. № 158 — закладений у грудні 1939 року, спущений навесні 1941 року, але в липні 1941 року виведений на буксирі в Запоріжжя і 18 серпня 1941 переданий у розпорядження 12-ї армії Південно-3ападного фронту. 19 серпня 1941 через неможливість евакуації в пониззя Дніпра за наказом командування армії роззброєний і відбуксирували для затоплення на середину річки, але був викинутий на лівий берег потужною хвилею, яка виникла після вибуху греблі Дніпрогесу, а 4 жовтня 1941 року підірваний на березі саперами 12-ї армії, яка відходила на схід.