Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Р-7 (сімейство ракет-носіїв)
сімейство ракет-носіїв З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Сімейство ракет-носіїв Р-7 — сімейство ракет-носіїв, створене на основі міжконтинентальних балістичних ракет Р-7 глибокою багатоетапною модернізацією базового носія.
Загальні відомості
Вдалість та надійність конструкції і дуже велика для МБР вантажопідйомність дали змогу використовувати Р-7 як ракету-носій. У процесі експлуатації Р-7 як РН виявлялись недоліки і відбувались її модернізації для підвищення маси корисного навантаження, надійності, збільшення спектра вирішуваних нею завдань, що призвело до появи сімейства ракет-носіїв.
Ракети-носії цього сімейства відкрили людині космічну еру, вони здійснили:
- виведення на орбіту Землі першого штучного супутника;
- виведення на орбіту Землі першого супутника з живою істотою на борту;
- виведення на орбіту Землі першого пілотованого людиною корабля;
Усі пілотовані запуски СРСР, а потім Росії здійснювались і здійснюються ракетами цього сімейства.
Оскільки наймасовішими представниками сімейства є ракети-носії «Союз», ця назва часто використовується для позначення всього сімейства.
Вартість запуску ракети-носія з двигуном РД-0124 на другому ступені і з розгінним блоком — приблизно 70 млн дол. США. Вартість виготовлення ракети типу «Союз-У» і «Союз-ФГ» становить близько 20 млн доларів.
Remove ads
Експлуатація
Експлуатуються такі РН сімейства:
Експлуатуючими організаціями є Космічні війська Росії і Роскосмос. Крім того, створена міжнародна корпорація Старсем (від Star — зірка і Sem — сім, сімка), що здійснює виведення корисного навантаження ракетами-носіями сімейства для іноземних замовників з космодромів Байконур і Куру.
Перелік ракет-носіїв родини і їхніх головних відмінностей
Узагальнити
Перспектива
Супутник
Фактично це була двоступенева МБР Р-7 зі знятою бойовою частиною. Саме ця ракета вивела на орбіту перший штучний супутник Землі і першу живу істоту. Варіант 8А91 відрізнявся від базового 8К71ПС двигунами зі збільшеним питомим імпульсом, використовувався для виведення «Об'єкту Д». Цей варіант став базою для триступеневих версій.
Луна
Відрізнялася від ракети-носія «Супутник» додаванням 3-го ступеня — блоку Е. Вивела перший штучний супутник Сонця, першу міжпланетну станцію, досягла Місяця, першу міжпланетну станцію, що зробила перші знімки зворотного боку Місяця. Також відома як «Восход-Л».
Восток
Відрізнялася від ракети-носія Луна модернізованим двигуном третього ступеня (РД-0109 замість РД-0105). Вивела на орбіту перший космічний корабель з людиною на борту.
Восход
Була отримана з ракети «Молнія» заміною четвертого ступеня на збільшене корисне навантаження. Уперше використовувалася для запуску супутників фоторозвідки, маса яких перевищила можливості ракети «Восток». Дала змогу виводити пілотовані кораблі з екіпажем з двох-трьох космонавтів.
Молнія
Чотириступенева ракета. Відрізнялась новим третім ступенем (Блок I), розробленим на базі другого ступеня бойової ракети Р-9, і наявністю 4-го ступеня (Блок Л) і модернізованими двигунами на всіх ступенях. Була призначена для виведення космічних апаратів на траєкторії відльоту до інших планет. Використовувалась для запуску станцій, що здійснили першу м'яку посадку на Місяці і вихід на навколомісячну орбіту, а також АМС, що здійснили посадку на Венеру. Дещо пізніше була використана для виведення на високоеліптичні орбіти супутників зв'язку серії «Молнія».
Союз
Подальша модернізація ракети-носія Восход, що відрізнялась досконалішим двигуном 3-го ступеня (РД-0110). Дала змогу виводити нові «місячні» пілотовані космічні кораблі Союз, здатні маневрувати і стикуватись на орбіті.
Союз-У
Модернізація ракети-носія «Союз», що відрізняється модернізованими двигунами 1-го і 2-го ступенів. Ракета-носій призначалась для заміни усіх інших ракет сімейства Р-7, за винятком ракети-носія «Молнія», тому одержала назву Союз-Уніфікований.
Експлуатується з 1973 року і є наймасовішою в історії людства (станом на 26 травня 2012 року здійснено 773 запуски).
Союз-У2
Модернізація ракети-носія «Союз-У», пальним центрального блоку був синтетичний гас (синтин) замість традиційного авіаційного гасу Т1, що дало змогу збільшити вантажопідйомність приблизно на 200 кг. Експлуатація припинилась 1996 року після припинення виробництва синтину.
Союз-ФГ
Модернізація ракети-носія «Союз-У» з новими двигунами першого і другого ступеня, що відрізняються спеціальними форсунковими головками для кращого сумішоутворення, звідки й назва (Союз-Форсункові Головки).
Створення цієї модифікації, незважаючи на відносно невеликий приріст корисного навантаження (близько 200 кг), було досить критичним, бо для виведення на РН «Союз-У» трьох космонавтів було потрібно або підбирати екіпаж з легких космонавтів, або максимально полегшувати їх різними способами (інтенсивні тренування, баня, жорсткі обмеження на особисті речі), що створювало значні незручності, особливо для космічних туристів. Здійснення пілотованих запусків на «Союз-ФГ» повністю розв'язало цю проблему.
Нині експлуатується.
Союз-2
Модернізація ракети-носія «Союз-У» (через тривалість розробки «Союз-2» ближче до «Союз-ФГ», що є паралельною модифікацією «Союз-У»).
У пробній експлуатації поєднаній з випробуваннями.
Remove ads
Див. також
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads