Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
СВАРЗ-ТС
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
СВАРЗ-ТС (рос. СВАРЗ Троллейбус сочленённый) — 17-метровий зчленований радянський тролейбус виробництва Сокольницького вагогоремонтного заводу (акр. СВАРЗ), що випускався у Москві з 1959 по 1967 рік та використовувався на лініях до початку 1980-х років. Відомий за величезну пасажиромісткість, що значно перевищує показники навіть сучасних тролейбусів. Його попередник — тролейбус «ТБЕС», наступник - ЗіУ-10.
.jpg)
Remove ads
Модель
Узагальнити
Перспектива
Створення, виробництво та експлуатація
Створення таких тролейбусів стало конче потрібним, коли через зростаючі обсяги мас пасажирів у великих містах та постійно зростаюче населення можливостей громадського транспорту (зазвичай це були тролейбуси, які були популярніші у СРСР ніж інші види громадського транспорту) стало критично не вистачати. Для вирішення цієї проблеми, з огляду на цілковиту відсутність варіантів в самому СРСР, у 1956 році в Західній Німеччині (ФРН) у компанії Karl Kässbohrer Fahrzeugwerke GmbH була придбана ліцензія на виробництво шарнірно-зчленованих чотиривісних тролейбусів. Тролейбус СВАРЗ ТС був спроектований у 1959 році на основі цієї ліцензії Московським енергетичним інститутом, а побудова була розгорнута на Сокольницькому вагоноремонтному заводі. Початково за основу для даного тролейбуса розглядались деталі від тролейбуса МТБ-82 та автобуса ЗІС-155. З тягачем, зробленим з МТБ-82, отримати життєздатний тролейбус навіть за розрахунками виявилось неможливим, тоді за основу було обрано більш вдалі тролейбуси московського виробництва ТБЕС і МТБЕС. По конструкції тролейбус став ширшим, а вузол зчленування ("гармошка") розташовувався практично посередині двох з'єднаних частин. Перший тролейбус ТС-1 почав працювати в Москві в травні 1959 року, а серійне виробництво почалося 25 вересня 1959 року. До кінця 1960 року було виготовлено 10 машин, у 1961 — іще 18, у 1962 — 15, у 1963 — 2 і у 1964 — 3 штуки, загалом 48. Проте у цих машин ще були значні технічні недоліки, пов'язані з силовою установкою, яка розганяла завантажену машину заледве до 30 км/год (при потребі хоча б до 55) та з гальмівною системою. У 1964 році СВАРЗ ТС-1 перестали випускати і модернізували модель, усунувши більшість недоліків та назвали модель СВАРЗ ТС-2. Зовні від ТС-1 він мало відрізнявся. Їх випускали до 1967 року — 15 (1964); 27 (1965); 22 (1966) і 22 (1967) — разом 87 штук. У 1967 році було розроблено проект наступного тролейбуса – СВАРЗ ТС-3, проте виробництво його так і не було розпочате, а виробництво СВАРЗ-ТС було припинено, оскільки було прийняте рішення організувати випуск зчленованих тролейбусів на Заводі імені Урицького (ЗіУ). Проте серійне виробництво зчленованого ЗіУ-683 розпочалося лише майже через 20 років, і в перші роки не носило масового характеру.
Тролейбуси СВАРЗ-ТС експлуатувались майже виключно у Москві, одиничні екземпляри працювали у Санкт-Петербурзі і Тбілісі. Тролейбуси досить швидко почали знімати з лінії через підвищену швидкість зношування, незручну конструкцію та певні технічні вади. Більшість машин (окрім московського № 66, що був перероблений на тягач) були списані протягом 1973 - 1975 років. В 1980 році було списано останнього представника цих тролейбусів. Списані тролейбуси перетворювали на сараї, побутівки, або просто кидали де-небудь. Але більшість тролейбусів була одразу утилізована. Три кузови тролейбусів у 1991 році було знайдено на болоті у Московській області проте після огляду можливість їх реставрації була відкинута — вони занадто глибоко були пошкоджені корозією та просто згнили . Спроба побудови репліки тролейбуса СВАРЗ-ТС була здійснена в Москві в 2000-ні роки, але справа була закинута після виготовлення силового каркаса.
Наступником тролейбуса СВАРЗ-ТС став ЗіУ-683, що пізніше розвинувся в ЗіУ-6205, і TROLZA 6206. Перші серійні машини з'явились в 1986 році.
Технічний опис моделі
Зовнішній вигляд тролейбуса СВАРЗ-ТС мало схожий на сучасні тролейбуси, оскільки його розробка і старт випуску відбулись ще з кінця 1950-х років. У довжину він має 17,5 метрів і дуже збільштвся у ширину, порівняно з МТБ-82 — його ширина становить 2,7 метра (замість звичайних 2,45—2,57), що значно підвищило його місткість. У висоту він близько 2,95 метра і його висота у салоні становить близько 2,1 метра. Загальні форми тролейбуса типові для того часу — округлий кузов, невеликі низькі вікна і високі колісні арки. Тролейбус використовує шасі, яке створено на основі компонентів від вантажних автомобілів— підвіска, мости, колеса та балки використані від вантажних автомобілів ЗіС та ЗіЛ, на той час вантажні шасі широко використовувалися для створення моделей міського транспорту. Спеціальні тролейбусні колеса та шасі було використано лише з середини 60-х у моделях ТС-2. Зчленувальна гармошка розташовується приблизно посередині двох секцій, тому тролейбус схожий на два менші тролейбуси, з'єднані в один. Гармошка гофрова, зчленування шарнірне. Зпереду містяться фари великого розміру, проте невеликої потужності. Лобові вікна малого розміру, склоочисники часто не встановлювались. Завантаження тролейбуса часто перевищувало 200 пасажирів. Хоча згідно з заводською характеристикою, його нормальна місткість 220 пасажирів, але одного разу було підраховано, що на кінцеву зупинку тролейбус привіз 402 пасажири. Через велику місткість його прозвали «крокодил», «пилосос» і «ковбаса». Було встановлено 2 електродвигуни по 110 кіловат, що обертали кожний свою напіввісь середнього моста. Попри таку потужність двигунів, її було недостатньо для нормальної роботи тролейбуса навіть в тодішніх умовах дорожнього руху. При високому завантаженні тролейбус набирав швидкість вкрай повільно і ризикував завалитися на бік[джерело?] через неймовірні навантаження що часом доходили до 35—40 тон повної маси. Його швидкість через це була дуже низькою, і він часто створював дорожні затори та псував асфальт. Часом водіям доводилось опускати тролеї та давати можливість проїхати наступним тролейбусам, що мали кращі швидкісні характеристики. Щоб поліпшити роботу тролейбусних маршрутів, для тролейбусів СВАРЗ ТС було виділено кілька напрямків, де окрім них використання інших моделей тролейбусів намагались звести до мінімуму. Через постійно велике завантаження тролейбуса у салоні була жахлива спека а також незручність пересування по салону для входу або виходу. Водіям додавало незручностей кермо що погано слухалося та поверталося зі значними зусиллями а також лобове (вітрове) остеклення, що було малих розмірів, часто запотівало та обмерзало, а також відсутність склоочисників.
Модифікації
Remove ads
Технічні характеристики
Remove ads
Цікаві факти
- пасажиромісткість тролейбуса у 200, 300 та більше пасажирів досі залишаться «рекордом», який не можуть побити навіть трьохзвенні автобуси (зчленовані двома гармошками, наповненням 190—220 чоловік)
- одного разу за підрахунком у ньому їхало 402 пасажири, і цей рекорд досі не побито (у 2008 році у тролейбус Шкода 14Тр влізло 207 людей)
- тролейбус з'являвся у радянських фільмах «Перший тролейбус» і «Бережись автомобіля».
Див. також
Посилання
- Історія створення на сайті «Московський тролейбус» [Архівовано 16 липня 2009 у Wayback Machine.], 2005
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads