Савченко Степан Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савченко.

Степа́н Володи́мирович Са́вченко (16 грудня 1889, Чернігівщина — 16 січня 1942, Ташкент) — український літературознавець доби Розстріляного відродження; перекладач-франкофон, етнограф.

Савченко Степан Володимирович
Народився	16 грудня 1889(1889-12-16)
Помер	16 січня 1942(1942-01-16) (52 роки)  Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	перекладач
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка

Біографія

Родом з Чернігівщини. Закінчив Київський університет (1913), з 1917 року — його викладач, з 1925 року — професор романської філології, з 1933 року — керівник катедри.

Праці:

• «Русская народная сказка» (1914),
• «Происхождение романских языков» (1916),
• «Шевченко і світова література» (1939).

Також статті і передмови до видань творів Анатоля Франса, Ж. Бедьє, Ромена Ролляна, Бляско Ібаньєса та інших.

Редактор 10-томового видання творів Ґі де Мопасана українською мовою (1927—1930), збірнику перекладів «Французькі класики XVII століття» (пер. Максим Рильський) (1931).

Дописував до журналу УАН «Етнографічний вісник».

Помер на 53-му році життя 16 січня 1942 року, на примусовій евакуації у Ташкенті, від висипного тифу^[1].