Савчиці

Са́вчиці — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Іква, в центрі району. До 2020 підпорядковувалось Дунаївській сільській раді.

село Савчиці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький
Тер. громада	Кременецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61020070390044162
Облікова картка	Савчиці
Основні дані
Засноване	1325
Населення	392
Територія	8.700 км²
Густота населення	45.06 осіб/км²
Поштовий індекс	47023
Телефонний код	+380 3546
Географічні дані
Географічні координати	50°4′47″ пн. ш. 25°34′30″ сх. д.
Водойми	Іква
Відстань до районного центру	15 км
Найближча залізнична станція	Кременець
Відстань до залізничної станції	16 км
Місцева влада
Адреса ради	47000,Тернопільська обл, м. Кременець, вул. Шевченка, буд. 67
Карта
Савчиці
Савчиці
Мапа
Савчиці у Вікісховищі

Населення — 401 особа (2007).

Географія

Село Савчиці розташоване на північному заході колишньої Дунаївської сільської ради.

Віддаль до районного центру — 14 км, до найближчої залізничної станції — 28 км.

Село розташоване на лівому березі річки Ікви.

Історія

Перша писемна згадка — 1325.

За історичними даними село Савчиці згадується у 1559 році, тоді до нього примикав хутір Вірля (Орля). На хуторі був замок, де проживала шляхтянка, фундаторка Почаївського монастиря, Анна Гойська. У 1559 році в неї гостював грецький митрополит Неофіт, який подарував їй ікону Матері Божої, яка нині зберігається в Почаївській Лаврі.

Замок Вірля знищений у 1675 році турками під час польсько-турецької війни.

Упродовж XVIII ст. місцеві маєтності, як засвідчують численні документи у фондах Державного архіву Тернопільської області, належали Почаївському василіянському унійному монастирю.

У цій місцевості побував Тарас Шевченко і у 1846 році написав поему «Варнак».

На 1936 рік село входило до ґміни Бережці Кременецького повіту^[1].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Кременецької міської громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району^[3].

Населення

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким^[4]:

Мова	Число ос.	Відсоток
українська		99,49
російська		0,51

Пам'ятки

Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1990-ті), дерев'яний храм на честь святих князів Бориса та Гліба (2012), а також Свято-Юріївський чоловічий монастир. Церква Бориса і Гліба^{[джерело?]}

Соціальна сфера

Діють ЗОШ 1 ступеня, ФАП, торговий заклад.

Галерея

• 
  Церква Бориса і Гліба
• 
  Церква Успіння Пресвятої Богородиці
• 
  Свято-Юріївський чоловічий монастир.
• 
  Пам'ятний хрест
• 
  Сільська вулиця
• 
  Сільський пейзаж
• 
  Став біля села