Садиба Юковського

 пам'ятка архітектури (місцевого значення)

Садиба Юковського
Сучасний вигляд садиби
47°05′55.6″ пн. ш. 30°25′01.9″ сх. д.
Тип	маєток
Статус спадщини	пам'ятка культурної спадщини України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Михайлопіль, Березівський район, Одеська область
Архітектурний стиль	еклектизм, бароко, мавританський
Засновник	Леонід Юковський
Будівництво	1903 — 1903
Відомі мешканці	Леонід Юковський
Стан	використовується як школа
Адреса	вул. Центральна, 37
Садиба Юковського (Україна)
Садиба Юковського у Вікісховищі

Садиба Юковського — пам'ятка архітектури, резиденція повітового провідника дворянства Леоніда Юковського в селі Михайлопіль Березівського району Одеської області.

Історія

Село Михайлопіль Тираспольського повіту Херсонської губернії було засновано на початку XIX століття кріпаками-втікачами з Правобережної України^[1]. Спочатку тут було кілька сіл: Мале Жеребкове, Жеребкове (мешканці цього села називали його Михайлополем, в той час, як населення інших сіл іменувало Мале Жеребкове та Жеребкове просто «Жеребкове») і Андріївка, яка була у власності Юковських^[2].У середині XIX століття село Жеребкове належало роду Ґіжицьких — найбільших землевласників півдня України^[2].

Плутанина з назвами, пов'язана з тим фактом, що Степан Олександрович Ґіжицький, власник Михайлополя, був родом з села Жеребкове (яке отримало свою назву від колишніх власників — поміщиків Жеребко) Ананьївського повіту Херсонської губернії, де й був похований у 1905 році в сімейному склепі в огорожі Іоанно-Богословського храму. Після смерті Степана Олександровича маєток Жеребкове в Тираспольському повіті було продано Гаршу Готфриду^[2]. У 1926 році кілька сіл злилися в одне з назвою «Михайлопіль»^[1].

Леонід Людвігович Юковський отримав село Андріївку у спадок від батька — губернського секретаря Людвіга Францевича Юковського^[3]. Як представник якогось титулованого дворянського роду він зробив кар'єру фактично з нуля. У 1901 році він в чині титулярного радника був земським начальником четвертої ділянки Тираспольського повіту^[4]. До 1904 року Леонід Юковський є вже гласним від дворян у земській управі. У 1911 році Юковський — надвірний радник, обирається повітовим головою дворянства^[5]. У 1914 році переобирається на другий термін^[6].

Якби не революція 1917 року, то по закінченню третього терміну як повітовий предводитель дворянства, згідно з табелем про ранги, Юковський автоматично отримав би чин статського радника, що відповідало посадам віце-директора міністерського департаменту або віце-губернатора.

Опис садиби

У 1903 році Юковський побудував у батьківському селі свою резиденцію — красиву будівлю з химерними архітектурними елементами і вікнами в мавританському стилі. У будівлі немає певного архітектурного стилю, мішанина й еклектика — мавританські арки, балясини, колони без пропорцій, частково проглядається бароко^[7]. Але сама будівля як об'єкт туристичного огляду є привабливою. В 1926 році в резиденції Юковського відкрили школу^[1], що і врятувало будівлю від руйнування. Школа там діє по теперішній час.

Садиба Юковського — справжній зразок високої архітектури у мальовничій природній оазі в долині річки Великий Куяльник.

Галерея

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
•