Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Саймиште (табір смерті)

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Саймиште (табір смерті)map
Remove ads

Концентраційний табір Саймиште (сербохорв. sajmište «ярмарковище»[2]) нацистський концентраційний та винищувальний табір під час Другої світової війни. Розташовувався на колишньому белградському ярмарковому майданчику біля міста Земун, у Незалежній Державі Хорватія (нині територія Нового Белграда). Організований і керований підрозділами «айнзацгруп» СС, дислокованими в окупованій Сербії. Почав діяти у вересні 1941 року і був офіційно відкритий 28 жовтня того ж року. Німці називали його «єврейським табором у Земуні» (нім. Judenlager Semlin). Наприкінці 1941 та на початку 1942 року в табір привезли тисячі єврейських жінок, дітей і старих, 500 євреїв-чоловіків, а також циганок і циганчат у кількості 292 особи. Більшість із них була з Ніша, Смедерева та Шабаця. Жінок і дітей розміщували у тимчасових бараках, де ті страждали під час численних епідемій грипу. Утримуючи їх у жалюгідних умовах, їм не давали достатньо їжі, і багато з них замерзли до смерті взимку 1941—1942 років. У проміжку з березня по травень 1942 року німці для знищення тисяч в'язнів-євреїв використовували надіслані з Берліна мобільні газові камери.

Коротка інформація Саймиште, Тип ...

Після цих убивств газом його було перейменовано на «концтабір Земун» (нім. Anhaltelager Semlin), призначаючи для утримання останньої групи євреїв, заарештованих після капітуляції Італії у вересні 1943 р. У той час у ньому також утримували схоплених югославських партизанів, четників, прибічників грецького та албанського рухів опору та сербських селян із сіл в інших куточках НДХ. Приблизно 32 000 в'язнів, здебільшого сербів, пройшли за той час через табір, 10 600 із яких були вбиті або померли через голод і хвороби. Умови в Саймиште були настільки поганими, що дехто почав порівнювати його з концтабором Ясеновац та іншими великими концентраційними таборами по всій Європі. У 1943 і 1944 роках докази звірств, скоєних у таборі, знищили підрозділи штандартенфюрера СС Пауля Блобеля, а тисячі трупів було ексгумовано з братських могил і спалено. У травні 1944 року німці передали управління табором владі НДХ, а в липні того ж року його закрили. Орієнтовно кількість смертей у Саймиште коливається від 20 до 23 тисяч, а чисельність загиблих євреїв оцінюється в 7—10 тис. Вважається, що в таборі загинула половина всіх сербських євреїв.

Більшість німців, відповідальних за функціонування табору, було схоплено й віддано під суд. Декількох екстрадували в Югославію, де стратили. В 1960-х роках після багатьох років переховування було заарештовано начальника табору Герберта Андорфера і його заступника Едгара Енге. Обох засудили на короткі строки ув'язнення в Західній Німеччині та Австрії відповідно, хоча Енге так і не відбув жодного строку через старість і слабке здоров'я.

9 липня 1987 року занедбаний комплекс було оголошено пам'яткою культури. 24 лютого 2020 року Народні збори Сербії ухвалили закон про створення Меморіального центру «Старо-Саймиште». 27 липня 2022 року розпочалася реконструкція центральної вежі як перший крок у перетворенні залишків на меморіальний центр і музей.

Remove ads

Примітки

Посилання

Література

Додаткова література

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads