Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Саймиште (табір смерті)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Концентраційний табір Саймиште (сербохорв. sajmište «ярмарковище»[2]) — нацистський концентраційний та винищувальний табір під час Другої світової війни. Розташовувався на колишньому белградському ярмарковому майданчику біля міста Земун, у Незалежній Державі Хорватія (нині територія Нового Белграда). Організований і керований підрозділами «айнзацгруп» СС, дислокованими в окупованій Сербії. Почав діяти у вересні 1941 року і був офіційно відкритий 28 жовтня того ж року. Німці називали його «єврейським табором у Земуні» (нім. Judenlager Semlin). Наприкінці 1941 та на початку 1942 року в табір привезли тисячі єврейських жінок, дітей і старих, 500 євреїв-чоловіків, а також циганок і циганчат у кількості 292 особи. Більшість із них була з Ніша, Смедерева та Шабаця. Жінок і дітей розміщували у тимчасових бараках, де ті страждали під час численних епідемій грипу. Утримуючи їх у жалюгідних умовах, їм не давали достатньо їжі, і багато з них замерзли до смерті взимку 1941—1942 років. У проміжку з березня по травень 1942 року німці для знищення тисяч в'язнів-євреїв використовували надіслані з Берліна мобільні газові камери.
Після цих убивств газом його було перейменовано на «концтабір Земун» (нім. Anhaltelager Semlin), призначаючи для утримання останньої групи євреїв, заарештованих після капітуляції Італії у вересні 1943 р. У той час у ньому також утримували схоплених югославських партизанів, четників, прибічників грецького та албанського рухів опору та сербських селян із сіл в інших куточках НДХ. Приблизно 32 000 в'язнів, здебільшого сербів, пройшли за той час через табір, 10 600 із яких були вбиті або померли через голод і хвороби. Умови в Саймиште були настільки поганими, що дехто почав порівнювати його з концтабором Ясеновац та іншими великими концентраційними таборами по всій Європі. У 1943 і 1944 роках докази звірств, скоєних у таборі, знищили підрозділи штандартенфюрера СС Пауля Блобеля, а тисячі трупів було ексгумовано з братських могил і спалено. У травні 1944 року німці передали управління табором владі НДХ, а в липні того ж року його закрили. Орієнтовно кількість смертей у Саймиште коливається від 20 до 23 тисяч, а чисельність загиблих євреїв оцінюється в 7—10 тис. Вважається, що в таборі загинула половина всіх сербських євреїв.
Більшість німців, відповідальних за функціонування табору, було схоплено й віддано під суд. Декількох екстрадували в Югославію, де стратили. В 1960-х роках після багатьох років переховування було заарештовано начальника табору Герберта Андорфера і його заступника Едгара Енге. Обох засудили на короткі строки ув'язнення в Західній Німеччині та Австрії відповідно, хоча Енге так і не відбув жодного строку через старість і слабке здоров'я.
9 липня 1987 року занедбаний комплекс було оголошено пам'яткою культури. 24 лютого 2020 року Народні збори Сербії ухвалили закон про створення Меморіального центру «Старо-Саймиште». 27 липня 2022 року розпочалася реконструкція центральної вежі як перший крок у перетворенні залишків на меморіальний центр і музей.
Remove ads
Примітки
Посилання
Література
Додаткова література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads