Сай-Боднар Сергій Іванович

Сергі́й Іва́нович Сай-Бо́днар (нар. 24 вересня 1964(19640924), c. Каришків Барського району Вінницької області) — український журналіст. Заслужений журналіст України.

Сергій Іванович Сай-Боднар
Київ, 2010
Народився	24 вересня 1964(1964-09-24) (61 рік)  Каришків, Барський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Місце проживання	м. Київ
Діяльність	журналістика
Alma mater	Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1986)
Членство	Національна спілка журналістів України
Нагороди	Заслужений журналіст України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боднар.

Життєпис

Народився в багатодітній селянській сім'ї. Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1981—1986).

Працював кореспондентом, відповідальним секретарем, заступником редактора в обласній молодіжній газеті «Комсомольське плем'я» (08.1986 — 05.1989), згодом — інструктором, завідувачем сектору преси ЦК ЛКСМУ (05.1989 — 12.1991), відповідальним секретарем, редактором, заступником редактора газети «Україна молода» (12.1991 — 01.1997). У 1997—2008 роках обіймав посади директора радіокомпанії «Довіра» (Київ), комерційного директора «Газеты по-киевски», з лютого 2008-го — генеральний директор Інформаційно-видавничого центру Державної податкової адміністрації України. Згодом — комерційний директор УНІАН, завідувач пресцентру, потім головний редактор Головної редакції проведення пресзаходів та артпроєктів Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ».

Творчість

Друкувався переважно в українській періодиці. Тематика публікацій — економіка, політика, підприємництво тощо.

Співавтор книжки «Любов і муки Магди Хоманн» (К.: Академія, 2014), яку написав спільно зі своїм кузеном, журналістом-аматором з Німеччини Петером Хоманном^[1]. Видана одночасно й німецькою мовою (Die Liebe und die Leidenswege von Magda Homann / Serhii Say-Bodnar, Peter Homann). Авторів цієї публіцистично-документальної повісті про драматичну історію кохання німкені Магди Хоманн і українця, подолянина Олекси Кучинського відзначено Літературною премією імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» і Премією імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності.

Про цю книжку прихильно висловилися експерти, зокрема доктор історичних наук Володимир Сергійчук зазначив таке:

«Доля такої жінки як Магда Хоманн заслуговує на увагу видатних кіномитців. Ми сьогодні часто дивимось серіали — чи турецькі, чи аргентинські — і там дуже багато оповідається про життєві буденності. А доля Магди Хоманн — це доля, яка заслуговує на високе талановите перо та показ на кіноекрані. Доля цієї жінки в умовах української радянської дійсності — трагедія, яка має бути оспівана. І ця доля може бути порівняна з долею багатьох світових літературних героїв…»

Автор книжок: «Каришків. Я твій колосок» (К. : Академія, 2016) — про історичне минуле й сьогодення села Каришків Барського району на Вінниччині; «15 мінус 14. Детективна історія» (К. : Академія, 2018); «Зошит з історії Каришківської школи» (К. : Саміт-книга, 2023).

Громадська діяльність

Член Національної спілки журналістів України (з 1988). Секретар Національної спілки журналістів України (2017—2020).

Нагороди, відзнаки

• Почесне звання «Заслужений журналіст України» (1996)
• Почесна грамота Верховної Ради України (2019)
• Почесна відзнака «За заслуги перед Вінниччиною» (2023)^[2]
• Літературна премія імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» (2014)
• Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності (2015)^[3].