Сакральне

Сакра́льне, або свяще́нне (від лат. sacrum — святиня, жертва) — характеристика речей, істот, явищ, що стосуються релігійного культу, поклоніння чи найвищих ідеалів; в християнстві зокрема того, що стосується церковних таїнств, що наділене Божою благодаттю. Сенс сакрального розкривається у співвідношенні з профанним.

Трактування сакрального

Згідно Рудольфа Отто, священним є все самодостатнє, вічне та раціонально непізнаване^[1]. Мірча Еліаде стверджував, що сакральним стає те, що виділяється свідомістю як принципово відмінне від людського і космічного^[2]. Пауль Тілліх пояснював священне як вияв божественного, в свою чергу розуміючи під Богом предмет граничного інтересу людини^[3].

За Емілем Дюркгаймом, в сакральному люди відображають колективні цінності та з його допомогою ідентифікують себе з певною соціальною групою. Тому соціальне і є сакральним, а індивідуальне — профанним^[4]. Марсель Мосс вказував, що сакральне стосується священного обміну і сакральним стає все незвичайне, небуденне, що виступає як дар і передбачає жертовний обмін^[5].

Сакралізація та десакралізація

Процес набуття священності, наповнення сакральним характером, називається сакралізацією^[6]. Зворотний процес має назву десакралізації^[7]. Також можливе повторне набуття сакральності тим, що було десакралізоване — ресакралізація^[8].

Див. також

• Сакральне мистецтво
• Сакральна геометрія
• Сакральний ландшафт
• Сакральна архітектура