Саламін (місто-держава)

35°11′00″ пн. ш. 33°54′00″ сх. д.

Мапа міст-держав стародавнього Кіпру

Саламін
Дата створення / заснування	11 століття до н. е.
Посада керівника організації	king of Salamis of Cyprusd
Країна	Турецька Республіка Північного Кіпру і Кіпр
Адміністративна одиниця	Фамагуста
Розташовується в межах сучасної адміністративної одиниці	Кіпр
Час/дата припинення існування	117
Саламін у Вікісховищі

Саламін (дав.-гр. Σαλαμίς) — стародавнє^[1] давньогрецьке портове місто, яке знаходиться на східному узбережжі острова Кіпр. Місто згадується в записах на табличках царя Ассирії Асархаддона в 673/2 році до нашої ери^[2], як одне з десяти міст-держав античного Кіпру.

Історія

• Тевкр (1200 до н. е.-?)
• Деметрій
• Саламіс
• Кісу (668 до н. е.-?)
• Евелтон (560—530(525?) до н. е.)
• Херсіс (Сіром?) (550 до н. е.-?)
• Горг I (510—499 до н. е.) вперше
• Онесіл (499—498 до н. е.)
• Горг I (498—480 до н. е.) вдруге
• Філаон (480-465 до н. е.)
• Нікодем (465—450 до н. е.)
• Лахарід (450—430 до н. е.)
• Евант (430—415 до н. е.)
• Абдемон (415—411 до н. е.)
• Евагор I (411—374 до н. е.)
• Нікокл I (374—361 до н. е.)
• Евагор II (361—351 до н. е.)
• Пнітагор II (351—331 до н. е.)
• Нікокреон (331—310 до н. е.)
• Менелай (310—306 до н. е.)

Рання історія

Виникнення поселення дослідники відносять до XI ст. до н. е. Саме цим періодом датуються найдавніші археологічні знахідки на цьому місці.

Однією з версій є заснування міста племенами з Анатолії та ахейцями з Греції під час міграції в кінці бронзового віку.

Ще одна версія передбачає, що Саламін заснували місцеві жителі, греки, вихідці з міста Енгомі, що був неподалік. Після землетрусу, що стався близько 1050 р. до н. е., його мешканці були вимушені полишити своє місто. У деяких джерелах згадується про втрату Енгомі доступу до моря. Імовірно, що переселення містян на нове місце й дало початок Саламіну.

Також існує легенда про заснування Саламіна Тевкром, у давньогрецькій міфології - сином Теламона, царя острова Саламін, та Гесіони.

Тевкр^[3] брав участь у Троянській війні разом із своїм братом Еантом (також відомим як Аякс Теламонід та Аякс Великий). Коли Тевкр повернувся додому, то батько звинуватив його, що він не врятував брата від смерті або ж, принаймні, не помстився за нього. Тевкр намагався довести свою невинуватість^[4], але врешті решт був вигнаний батьком і, разом із своїми товаришами, полишив батьківщину^[5].

За вказівкою Аполона^[6] оселився на Кіпрі, де заснував другий Саламін^[7][8] на землі, що була йому надана сідонським царем^[9]. Місце, де висадився Тевкр, за переданням, називалося Узбережжя ахейців.^[10] Він заснував храм Зевса Саламінського^[11], приніс Зевсу людську жертву^[12]. На Кіпрі він оселив також і бранців з Трої.^[13]

Оженився Тевкр на Евні, дочці кіпрського царя Кинира, мав від неї дочку Астерію. Від Тевкра та його дружини виводив свій родовід кипрський цар Евагор (IV ст. до н. е.).^[4]

Є думка, що в цьому переданні знайшло відображення заселення Кіпру близько 1193 р. до н. е. народами моря, зокрема тевкрами.^[3]

Грецький період

В 11 столітті до нашої ери місто було обмежене досить невеликою територією навколо гавані, але незабаром розширилося на захід і зайняло територію, яка сьогодні вкрита лісом. До речі, деякі дослідники зазначають, що затока Саламіну була більш придатною для морської торгівлі, ніж у Енгомі.^[14]

Прибрежне положення Саламіну стало важливим чинником його економічного зростання. Розташування на узбережжі Середземного моря сприяло інтенсивному комерційному обміну з іншими містами. А видобуток міді на Кіпрі робив увесь острів важливим вузлом торгових мереж.

Зокрема, дослідники відзначають тісні комерційні зв'язки Саламіну з Кітіоном, де видобували мідну руду.

Асирія, Єгипет і опір перському правлінню

Асирія

У 877 році до н. е. асирійська армія вперше досягла берегів Середземного моря, а в 708/9 році до н. е. місто, разом із островом, переходить під владу Асирії. Про це свідчить стела, знайдена в Кітіоні, яка вшановує перемогу царя Саргона ІІ над сімома царями в землі Ія, в районі Яднана або Атнана.^[15] "Ія" є ймовірно асирійською назвою Кіпру, в "Яднана" дослідники бачать позначення інколи Кіпру^[16], інколи - Греції^[17].

Ще одна згадка у асирійців про це давнє місто знаходиться в палаці Саргона в Хорсабаді і відноситься до 673/2 року до н. е. Там перераховані десять королівств Ія (Кіпру), серед них дослідники ідентифікували й Саламін.

Греція

Хоча Саламін підтримував прямі зв’язки з Близьким Сходом протягом VIII-VII століть до нашої ери, існували також зв’язки з Егейським морем.

Одна королівська гробниця містила велику кількість грецької геометричної кераміки, і це було пояснено як придане грецької принцеси, яка вийшла заміж за королівську родину Саламіну. Грецьку кераміку також знайшли в могилах простих городян. У цей час греки почали експансію на схід, заснувавши колонії в Малій Азії та Сирії; Саламін мав служити проміжною станцією.

Незалежність міста (місто-держава)

З 699 року до н. е., після закінчення асирійського панування, місто існує деякий час як незалежна держава.

Існують відомості про те, що в цей період Саламін став багатим містом із тісними торговельними зв'язками з фінікійцями.^[18]

Єгипет

У 570 році до н. е. Кіпр було завойовано фараоном Амасісом, і Саламін, разом із островом, переходить під владу Єгипту^[17].

Персія

У 525 році до н. е. Евелтон, перший достеменно відомий нам цар Саламіну, визнав зверхність перського царя Ксеркса I, проте ця залежність була суто номінальною. Він зумів також розповсюдити свою владу на більшість грецьких міст острова.

Найважливішою відомою подією стало початок карбування власною срібної монети: на реверсі було зображення барана, на аверсі — ім'я Евертона.

Ставлення царів Саламіну до Іонійського повстання

З початком повстання іонічних міст у 500 році до н. е. у правлячій верхівці Саламіну стався розбрат.

При владі був старший брат, Горг І, який провадив проперську політику, в тому числі - надавав флот для походів персів в Егейському морі.

Один з його молодших братів, Онесіл, закликав Горга долучитися до повстання проти Перської держави, але отримав відмову. Втім, успіх іонійців у 498 році до н. е., коли вони захопили Сарди, призвів до активізації Онесіла. Він влаштував змову та повалив брата, який втік до царя Дарія.

Онесіл став царем Саламіну та очолив повстання на Кіпрі проти Персії. Перський цар Дарій відправив проти нього війська.

У вирішальній битві кіпріоти завдали поразки флоту, але у битві на суходолі грецьке військо зазнало поразки, незважаючи на те, що Онесіл у герці вбив ворожого воєначальника. Під час втечі Онесіл загинув. Після цього відновилося перське панування. Царем Саламіну знову став Горг.

Він правив до самої смерті, його наступником став його брат Філаон. Спочатку він виступав на боці Перської держави.

Перша битва при Саламіні проти Персії (продовження Іонійського повстання)

У 480 році до н. е. при Саламіні відбулася морська битва між об'єднаним флотом грецьких полісів і перським флотом. Одним із підрозділів перського флоту командував особисто саламінський цар Філаон. Перемога лишилася за греками.

У 479 році до н. е. саламінський флот брав участь у битві при Мікале.

У 478 році до н. е., коли персам на Кіпрі було завдано поразки, Філаон скинув зверхність Перської держави, уклавши союз з Афінами і Спартою. На боці останніх боровся до самої смерті у 465 році до н. е. Йому наслідував син Нікодам.

Але незабаром цар Дарій І усвідомив масштаб небезпеки та кинув на придушення заколоту потужну армію та величезний флот, і привів до покірності спочатку - грецькі міста Кіпру, а згодом - і інші повсталі міста та поліси.

Друга битва при Саламіні проти Персії (часи війн Делосської ліги)

Вдруге Саламін став місцем визначної одночасної сухопутної та морської битви у 450 році до н. е., під час війн Делосської ліги.

Війська та флот ліги під командуванням Кімона обложила місто Кітіон на Кіпрі. Але під час облоги Кімон помер, чи то від хвороби, чи то від поранення^[19].

Афінянам не вистачало провіанту, і, ймовірно, за вказівками Кімона на смертному ложі афіняни відступили до Саламіна^[20][19]. Але смерть головнокомандувача трималася в таємниці від афінської армії^[19].

Коли афіняни та їхні союзники відпливли від Саламіна, вони були атаковані перськими силами. Під "командуванням" померлого Кімона вони перемогли в битві як на морі, так і на суші.^[20]

Царем Саламіну в цей час був Нікодам. Невдовзі після цієї битви він помер, новим правителем міста став його син або небіж - Евант, який за умовами Каллієвого миру вимушений був знову визнати зверхність Персії.

Елліністичний і Римський періоди

Після того, як Александр Македонський завоював Ахеменідську імперію, саламінський цар Нікокреон зберіг свій трон, в подальшому активно брав участь у війнах діадохів на боці Птолемея I, царя Єгипту. За це отримав верховну владу над Кіпром та міста Кітіон, Кіренія, Лапітос, Маріон. Втім згодом вступив у конфлікт з Менелаєм Лагідом, що керував військами Птолемея на острові. У 310 або 309 році до н. е. інтриг Менелая (Нікокреона звинувачено у таємних перемовинах з Антигоном), цар Птолемей I наказав схопити й стратити Нікокреона. Внаслідок цього Менелай став царем Саламіну і фактично усього Кіпру. Проте 306 року до н.е. Деметрій I Поліоркет після битви при Саламіні повалив Менелая, захопивши Саламін та весь острів. Ймовірно близько 301 року до н.е. Птолемей I відвоював Кіпр. з цього часу до 58 року до н.е. він перебував під владою Птолемеїв.

У 58 році до нашої ери Римська республіка анексувала Кіпр; Сенат доручив Катону Молодшому додати Кіпр до володінь Республіки. Птолемей Кіпрський, останній кіпрський цар, покінчив життя самогубством, замість того, щоб здатися Риму.

У римські часи Саламін був частиною римської провінції Кілікія. Резиденцію губернатора було перенесено до Пафосу. Місто сильно постраждало під час юдейського повстання 116–117 років. Хоча Саламін перестав бути столицею Кіпру з елліністичного періоду, коли його замінив Пафос, його багатство та значення не зменшилося. Місто було особливо улюбленим римськими імператорами Траяном та Адріаном, які відновили та звели його громадські будівлі. Саламін став найважливішим торговим центром, куди прибували кораблі з усього світу, незважаючи на те, що офіційною столицею (метрополією провінції) був Пафос. Саламін простягся на два кілометри вздовж берегової лінії та на кілометр углиб острова. Чудова гавань робила місто морською брамою острова. Більшість пам'яток матеріальної культури на нинішньому городищі належить саме римському часу.

«Культурний центр» Саламіна в римський період розташовувався в найпівнічнішій частині міста, де було виявлено гімназію, театр, амфітеатр, стадіон та громадські лазні. Тут є лазні, громадські туалети (на 44 місця), різні дрібні мозаїчні елементи, портова стіна, елліністична та римська агора та храм Зевса, який мав право надавати притулок.

Епіграфіка свідчить, що низка місцевих родин Саламіна домінувала на місцевій цивільній сцені. Написи з Саламіну повідомляють нам про дві визначні сім'ї: Сервії Сульпіції Панкле Вераніані та його сім'ю й Гілле і його нащадків. Сервій Сульпіцій Панкл Вераніан був людиною неймовірного багатства, що значно вплинула на своє рідне місто і весь острів. Він був гімнасіархом довічно і агонофетом, тричі архієреєм Кіпру; він також тричі служив послом до імператорів. Гілл був активним членом своєї міської громади на початку І ст., але його прагнення отримати громадянство реалізувалося далеко не відразу. Принаймні чотири покоління цієї сім'ї ревно прагнули цього, оскільки вони обіймали такі посади, як первосвященство Кіпру культу божественного Августа Цезаря, Зевса Олімпійського, і служили як посли до імператора.

Найбільші землетруси у 332 та 342 рр., за якими послідувала серія приливних хвиль, значною мірою зруйнували місто. На додаток до цього в 334 р. на острові відбулося повстання якогось «начальника стад верблюдів» Калокера, для придушення якого Костянтину довелося відправити свого племінника Далмація з імперськими військами.

Імператор Констанцій II перебудував Саламін, який охопив тепер дещо меншу територію, назвавши його Констанцією на свою честь, і зробив його головним містом острова. Мешканців на 4 роки було звільнено від податків. За загальноприйнятою думкою, це супроводжувалося новою основою міста в 346 р. (назва Констанція припускає, що він мав отримувати імперські субсидії).

Візантійський період

До часів Юстиніана I дослідники віднесять завершення будівництва або оновлення внутрішньої міської стіни, започаткованої Констанцією. Місто Констанція за часів Юстиніана було столицею єпархії. У перші роки правління Юстиніана цивільна адміністрація провінції все ще була в Констанції. У 647 р. місто було остаточно зруйноване внаслідок арабського вторгнення. Сліди пожежі, що знищила місто, було видно на піщаниковій поверхні стін громадських будівель, коли вони були розкопані, і товсті шари попелу були змішані з руїнами та уламками, що впали по всьому місту.

Візантійські руїни включають базиліку єпископа Епіфана (367–403 рр. н. е.). Вона служила митрополичою церквою Саламіна. Святий Епіфаній похований у південній апсиді. У церкві знаходиться баптистерій, що обігрівається гіпокаустом. Церква була зруйнована в VII столітті та замінена меншою будівлею на півдні.

Місто постачалося водою акведуком з Кітреї, який був зруйнований у VII столітті. Вода збиралася у великій цистерні поблизу агори. Некрополь Саламіна займає близько 7 км² (2,7 кв. милі) на захід від міста. У ньому знаходиться музей, де представлені деякі знахідки. Поховання датуються від геометричного до елліністичного періоду. Найвідомішими похованнями є так звані царські гробниці, що містять колісниці та надзвичайно багаті похоронні дари, включаючи імпорт з Єгипту та Сирії.

Культура

Стіна та гавань

З боку суші Саламін був захищений муром, залишки якого збереглися. Найкраще збереглася стіна, збудована Констанцієм II. Вона оперізує лише центр класичної Констанції (так, терми виявилися далеко поза її межами). Була також виявлена ще одна, внутрішня стіна в центрі стародавнього міста, побудована спочатку Констанцією II і оновлена або перебудована Юстиніаном. Вона закриває відносно невелику територію у центрі міста. Через брак акрополя, вона перекриває територію навколо церкви св. Епіфанія та великої цистерни. Вважається, що вона відіграла важливу роль у VII ст. для захисту внутрішньої частини міста від арабських набігів Ця стіна збереглася краще за зовнішні.

На південний схід від міста знаходиться найстаріша гавань Саламіну, яка з півночі та півдня була захищена штучними хвилерізами. Друга гавань, на північ від міста, у пізньоримську епоху зазвичай використовувалася у військових цілях. Довгий риф, що йде паралельно до берега і утворює лагуну на півдні, розмежовує акваторії двох гаваней. Вони були розкопані у 1971 та 1973 роках. і були на північ і на південь від цієї лагуни. У ході розкопок було виявлено дві дороги: одна – паралельна до сучасного берега, а інша – назустріч йому. На південь від лагуни було виявлено архітектурні залишки, що вказують на те, що під час будівництва рівень денної поверхні був вищим. Там же досить велика територія була замулена, що призвело до думки, що в цій галузі ще багато чого належить відкрити. Є також деякі свідчення того, що міський мур простягався вздовж хвилерізів двох гаваней і, можливо, природного прибережного (підводного) хребта, що відокремлював лагуну від моря, утворюючи закриту гавань.

Гімнасіум і терми

Гімнасіум і терми

Найбільша споруда стародавнього Саламіну - гімнасій - розташовується в північній частині археологічного комплексу. Дійшли до наших днів залишки оточеного колонами двору палестри з напівкруглою будівлею колишньої вбиральні II століття.

Перша будівля гімнасія була побудована на цьому місці в період еллінізму; воно не збереглося. На початку I століття при Августі було збудовано нову будівлю з великим східним портиком і колонадою, а також оточеною кам'яними колонами палестрою. Напівзруйновані портики палестри мали склепінчасте перекриття, яке підтримували кам'яними арками. Вхід у палестру розташовувався у центрі південного портика. У центрі палестри було встановлено, мабуть, колона зі статуєю імператора, від якої зберігся лише східчастий подіум із сірого мармуру. У палестрі частково збереглися фрагменти ранньовізантійської вимостки із простими геометричними візерунками.

Східний портик мав відмінний від інших вигляд: він був ширший, у відсутності склепінчастого перекриття, яке колони були каннельовані. Колони, запозичені будівельниками з античних будівель, було повністю відновлено у 1952—1953 роках.

Уздовж стін портика встановлено знайдені під час розкопок мармурові статуї; це переважно копії з римських та грецьких оригіналів. Після землетрусів IV ст. е. кам'яні колони були замінені нині мармуровими.

Десь в цей же час споруду було перебудовано на терми. В обох кінців східного портика знаходилися відкриті приміщення з басейнами. З півдня до портика примикає великий прямокутний басейн, оточений корінфською колонадою. Біля північного кінця портика знаходиться басейн меншого розміру, до реконструкції IV ст. мало круглу форму.

До східного портика примикає будівля терм, що добре збереглася. З передпокоїв — симетричних приміщень із восьмигранними басейнами посередині — можна потрапити до великого приміщення колишньої парильні (судаторія). Під мармуровою підлогою приміщень, названого археологами «західною залою», знаходилася обігрівальна система (гіпокауст): між мармуровими стовпчиками підлогою циркулювало гаряче повітря, що подавалося з приміщення з обігрівальними печами. Під вагою обвалу центральна частина підлоги судаторія провалилася, що дозволяє детально вивчити пристрій обігрівальної системи. На схід від судаторію знаходяться основні приміщення терм. Це три розташовані перпендикулярні фасади великих залів, що завершуються напівкруглими апсидами. Їх було побудовано в римські часи. Бічні зали були судаторіями, а центральна слугував кальдарієм (гарячим приміщенням). У північній частині терм знаходилося топкове приміщення, з якого гаряче повітря подавалося в гіпокаусти. У стінних нішах головних приміщень терм до розбудови будівлі у IV столітті були мозаїки. Деякі з мозаїк знайшли під час розкопок у південній залі. Одна з них, із широкою смугою орнаменту з перевитих стрічок вздовж прямокутної рами, зображує річкового бога Еврота. В іншій ніші виявлено мозаїку із зображенням Ніобід, що гинуть від стріл Аполлона та Артеміди. Стіни залів були прикрашені і фресками, що майже не збереглися.

Акведук

Струмок Вута, що починався в 58 км на захід від міста, став початковою точкою акведука, що закінчувався біля північного входу на Кам'яну агору (джерело Кітрея (сучасн. Дегірменлік) в передгір'ях Пентадактиля (Бешбармак)). Залишки акведука простежуються майже на всій його дорозі, а в деяких місцях за містом (с. Єнібогазичі) ще видно монументальні кам'яні арки, що спираються на масивні чотиригранні стовпи.

Цистерни

Візантійська цистерна, розташована нині в північній частині Агори, є вражаючою пам'яткою, яка, як припускають, була побудована близько 627-640 рр. Саламіну був потрібний великий запас води, хоча спочатку вистачало місцевих джерел. Цей величезний резервуар – один із найбільших кам'яних резервуарів на Кіпрі.

Спочатку агіасма була побудована як цистерна для збирання дощової води, можливо, у I столітті н. е. (На одній із фресок були виявлені написи 6 р.). Вона була перебудована в IV ст., Імовірно після землетрусу, і в той час з нею могла бути пов'язана якась християнська легенда. Над цистерною було зведено значну будівлю, для якої є паралель у чомусь схожій будівлі поряд із базилікою св. Варнави.

Театр

Театр, як вважається, було побудовано в період Августа, але остаточного вигляду він набув зі змінами плану, що були внесені в І та ІІ століттях.

Під час землетрусів 322-332 років будівля була пошкоджена. Частину матеріалів від неї було використано при будівництві терм.^[21]

Схема давньогрецького театру

Конструктивно театр у Саламіні відповідає подібним грецьким і римським театрам свого часу. Він складається з трьох основних частин:

-         місця для глядачів (театрон);

-         півкруглий майданчик у підніжжі театрону (орхестра);

-         сценічна будівля напроти театрону, за орхестрою (скена).

Театрон

Вважається, що цей театр у первісному вигляді мав 50 сходинок і міг вмістити 15 000 осіб. Зусиллями шведської експедиції було реконструйовано близько 20 із них. Тобто будівля була приблизно в 2,5 рази вищою та значно ширшою, ніж сучасна реставрація.^[22]

Як міг виглядати подібний театр на прикладі реконструкції вигляду античного театру Діоніса в Афінах (Греція).

На відміну від більшості тогочасних театрів, театрон у Саламісі побудований не на схилах природних пагорбів, а на рівному місці. Тому театрон було побудовано на потужних підпірних стінах, їхні нижні частини зберіглися на досить значну висоту та були знайдені під час розкопок.^[23]

Зовнішня підпірна стіна театру, що широким півколом охоплювала його, складалася з двох потужних панцирів, що були побудовані з блоків піщаника. Простір між панцирями було заповнено бутом – великим і маленьким необробленим камінням.^[23]

Первісна висота зовнішньої стіни була біля 20 метрів, від неї до центру театру йшли радіальні стіни меншої товщини, які поступово знижувалися. На радіальних стінах лежали ряди лав театрона.

Приблизно на середині відстані від зовнішньої стіни до скени під лавами було зроблено прохід, брукований кам’яними плитами.

Від аутентичних лав для глядачів збереглися лише кілька нижніх рядів, облицьованих плитами білого вапняка. Вони лежать прямо на кам’яній субструкції. Верхні ряди лав, які можна бачити зараз, є сучасною реставрацією.^[23]

Театрон поділявся вісьмома радіальними сходами на дев’ять секцій. У центральній п'ятій секції є окремі місця для більш розкішних сидінь, які призначалися для почесних глядачів.

• 
  Модель давньогрецького театру (італійською)
• 
  Секції театрону. За статуєю - залишки скени
• 
  Глядацькі лави, орхестра з олтарем Діонісу. За ними - майже схованні під рослинністю руїни схени
• 
  Ілюстрація з книги "Грецькі драми" (видано в Нью-Йорку в 1900 р.)

Орхестра

Оскільки давньогрецький театр зародився як вистави з нагоди святкувань на честь Діоніса, оскільки основним призначенням театру на початку його розвитку були жертвоприношення та релігійні танці, то найважливішою частиною комплексу була орхестра з олтарем посередині.

Давньогрецька драматургія народилася одночасно з танцем, який виконувався на орхестрі. До нас дійшли деякі подробиці таких виступів.

Так, трагічний танець у Афінах часів Давньої Греції виконувався 12-ма або 15-ма танцюристами, ймовірно, молодими хлопцями перед військовою службою, але після кількох років навчання. Також нам відомо, що трагічні поети V сторіччя до н. е. не лише складали свої п’єси, але й ставили їм хореографії.^[24]

Згодом орхестра стала місцем для хору, музикантів^[22], інколи – акторів^[25]. Актори та хористи вдягали маски та костюми.

Діаметр орхестри в Саламіні сягає 27 метрів, це один із найбільших театрів у Середземномор’ї. Підлога була вимощена мармуром, зараз від неї залишилися лише незначні сліди.^[23]

Посередині розташований олтар Діоніса, тут звершувалися жертвоприношення перед початком вистав.

По боках орхестри зберіглися бази статуй з написами. Написи повідомляють, що статуї були встановлені на честь імператора Коммода та цезарів Костянтина та Максенція. Зараз на цих базах встановлені понівенічені жіночі постаті – без голів і з частково збереженими руками.

• 
  Сучасна вистава "Медея"
• Сучасне виконання Іфігенії в Авліді Евріпідом: актриса виконує монолог в оточенні хору халкідських жінок, які співають пісню
• 
  Трагічна маска на мозаїці в Адріановій віллі
• 
  Маска. Деталь мозаїки в домі Фавна, Помпеї
• 
  Рельєф сидячого поета (Менандр) з масками з нової комедії, 1 століття  до н. е. Художній музей Прінстонського університету
• 
  Сцена з комедії на апульській вазі, 4 ст. до н. е.

Скена

Напроти глядацьких сидінь розташовувалася довга прямокутна будівля – скена.

Вона була потрібна для перевдягань акторів, а екстер’єр будівлі слугував фоном чи декораціями, він міг зображати фасад храму, палацу або дому. Через центральні двері викочували низькі платформи на колесах, на яких актори показували, що відбувається всередині дому.

Періактос

Скена у Саламісі сягала 40 метрів у довжину, вона була багато прикрашена колонами, нішами та скульптурами. До нашого часу майже нічого з цього не збереглося.^[23]

Ми не маємо детальних відомостей про використання скени в Саламісі, але маємо такі відомості про інші театри того часу. Так, у приміщеннях скени могли розташовуватися підйомні механізми, які здіймали декорації або акторів у повітря. Таким чином зображали політ героїв та спуск богів з неба. Останнє породило сталий вираз латинською мовою — deus ex machina — «бог із машини».

Також скена могла мати мальовані декорації або ж трикутні, що обертаються – періакти.^[25]

Скена мала ще проскеніум - видовжений подіум, що слугував площадкою для акторської гри, з нього актори могли зійти в орхестру.

Проскеніум у Саламісі здіймався на 2 метри над рівнем орхестри.

• 
  Використання підйомних механізмів для зображення польоту герою чи спускання богів з Олімпу
• 
  Deus ex machina в класичному театрі: мізансцена «Медеї» Еврипіда, раптова поява крилатої колісниці Геліоса. 2009 рік, Сіракузи, Італія

Додаткові статті на тему

1. Tango Krolika. Що бачив глядач театру в Саламіні?
2. Олександр Мілетський. Давньогрецький театр, чому він виник і в чому його таємниця?

Амфітеатр

Між палестрою (термами) та театром у безпосередній близькості до них був розташований амфітеатр, який поки що не піддавався систематичним розкопкам.

Стадіон

На схід від амфітеатру відкриті залишки стадіону, розібраного при будівництві дороги на південь, приблизно в IV ст. Нова дорога пройшла через стадіон.

Рибний ринок

Будівлі біля рибного ринку

Вулиця з колоннами

У 2002 р. роботи було розпочато в районі, який знаходиться приблизно за 40 м на схід від римських терм. Під час розкопок було виявлено вулицю кардо (з'єднує північну частину міста, де розташовувалися громадські будинки, такі як гімнасій, театр і римські лазні, з південною частиною міста) з колонадою шириною близько 4,7 м, витягнуту у напрямку північ – південь. Коли було досліджено вапнякові підлоги та межі вулиці на різних рівнях і типах, було виявлено два перекриваючі рівні, які вказують на дві різні фази будівництва. Вулиця була інтегрована з територією, де розташовані громадські будівлі – комплекс гімнасія та терм, амфітеатр та стадіон, театр, римські терми, розташовані на півночі міста, та стосується південно-східного кута палестри терм. Вона починається від брам і продовжується у південну частину міста.

Під час землетрусів IV ст. вона була зруйнована, як і інші будівлі міста, її колони впали, і вона втратила свою функцію, проміжки між колонами були заповнені уламками колон і бутом, підлога була заново покрита і відремонтована в другій фазі.

Водний годинник

Базиліка св. Єпифанія

Колись найбільша базиліка на Кіпрі, храм св. Єпіфанія знаходиться між Гранітною агорою та римською віллою, на північний схід від Кам'яної агори та цистерни. Відкрито в 1924 р. Вона була побудована близько 380-400 р. як столична церква міста Констанції єпископом 367-403 років Єпіфанієм. Вона вважається найдавнішою і найбільшою на острові. Після смерті Єпіфанія в 403 р. його наступник Саввін довів роботи до завершення.

Базиліка з дерев'яним дахом має довжину 57×35 м, крім притвору та атріуму. Спочатку це було семинефною будівлею. Зовнішні нефи розмежовані чотиригранними стовпами, а центральний обрамлений узятими з зруйнованих римських будівель коринфськими колонами. Проходи з обох боків від центрального нефа розділені двома рядами кам'яних колон. На східному кінці знаходиться триарочна напівкругла апсида з місцями для єпископа та духовенства. Центральна апсида має хорду 10,30 м і радіус 5 м. Бема (піднесена вівтарна частина) була тричастинною, з центральною апсидою, що виступає; Дві менші бічні апсиди були вписані у східну стіну, що часто зустрічається на Кіпрі. Усередині стіни були прикрашені мозаїками, була й багата підлогова мозаїка з геометричними візерунками. У VI ст. після кардинальних перебудов базиліка набула форми п'ятинефної, середні колонади були видалені і доданий синтрон зі склепінним коридором (кікліон), що нагадує таким чином прилеглі базиліки св. Варнави та Кампанопетра (кінець V ст.) та базиліку в Солах (VI ст.). Цілком імовірно, що капітальний ремонт церкви включав реставраційні роботи, а також додавання привізного мармуру.

У 1959 р. було виявлено баптистерій на сході храму – це окрема прибудова із комплексом залів типу аподитерію. Східна сторона комплексу баптистерію залишається нерозкопаною. Баптистерій включає хрестоподібну купіль, вода в якій нагрівається за допомогою системи гіпокауста, яка була абсолютно унікальною на Кіпрі. Залишки гіпокауста в баптистерії наводять на думку, що хрещення відбувалися тут як взимку теплою водою, так і влітку. На східному кінці другого південного проходу ранньохристиянської базиліки в 1956 р. знайдено порожній саркофаг, облицьований мармуром, з написами. Вважається, що це є гробниця єпископа, оскільки, згідно з житієм святителя, Єпифаній був похований у храмі.

Агора та колонна Зевса

Міський торговий ринок був розташований з північної сторони храму Зевса у центрі міста. Його назва - "Кам'яна агора" - пов'язана з тим, що дві її довгі сторони супроводжувалися величною колонадою, від якої нині збереглися окремі коринфські капітелі, барабани колон заввишки до 9 м і ряди ринкових лавок, розміщені в критих портиках за колонадою. Будівництво походить від часів еллінізму, але агора була відновлена близько 22 р. до н. е. за часів серпня, що визначається за написом на знайденому фризі із сірого мармуру. Агора була великим прямокутним простором розміром 230×55 м, витягнутим майже рівно по лінії північ – південь. Вона є одним із найбільших відомих у римському світі. Парадний вхід на агору - Пропілеї - розташовувався біля північної сторони площі і був утворений п'ятьма арками. У ранньовізантійські часи ці арки були частково включені в стіну великої цистерни для зберігання води, розташованої поруч із струмком Вута.

Роль громадської виконувала так звана «Гранітна агора». Це була центральна площа міста римського часу, названа так тому, що вона обрамлена колонами з єгипетського граніту. Вона розташовувалася на північний захід від комерційної агори. В даний час, на жаль, від неї збереглися лише залишки колон сірого кольору.

Храм Зевса розташовувався на південь від Агори. Перша фаза його будівництва припала на пізньоелліністичний період. До цього часу відноситься знайдена на еспланаді величезна мармурова капітель з вирізаними з обох боків фігурами каріатид, що стоять між передніми частинами крилатих бугаїв. У римський період темінос храму панував над містом у його центрі (або південно-західній частині сучасної археологічної зони) і височів на високому стилобаті розміром приблизно 28×22 м, побудованому навколо прямокутної цели з 12 коринфськими колонами. Потрапити до храму можна було ступінчастим пандусом (широкими сходами) з боку Агори. Пандус було споруджено під час пізньої Республіки чи Августа, а ще одну велику реконструкцію храму було проведено пізніше, в імперський період. Перед входом було споруджено монументальний портик. Барабани, що впали, і капітелі колон портика далеко перевершують за розміром колони Агори. Храм Зевса, безперечно, був одним із найбільших римських храмів на Кіпрі. Пошкоджені землетрусами 332 і 342 рр., залишки класичної будівлі були відремонтовано найпізніше за часів Юстиніана і перетворено на церкву чи єпископські установи.

Базиліка Кампанопетра

Тринефна базиліка з нартексом та атріумом займає чудове місце з видом на море, недалеко від гавані, у південно-східній частині міста. Її назва означає «Камінь-дзвін», вона виникла від величезного валуну, знайденого на території під час розкопок. Датування храму вкрай дискусійне - від IV ст. остаточно V в. з перебудовами VI ст. Можливо, що під час будівництва базиліки Кампанопетра виділялися імперські субсидії. Загальний характер будівлі, його унікальне на той час пишнота були немислимі без імператорської ініціативи та субсидій. Вона складалася з великого прямокутного двору з колонадою (західного атріуму довжиною 45 м) з колодязем або фонтаном посередині і портиків довжиною 36 м з усіх боків, з 60 або більше кімнат навколо на двох рівнях. Було висловлено припущення, що то були чернечі келії. У центральній апсиді – архієрейська аналою та місце для решти духовенства. За апсидою знаходяться залишки парилки, яка передбачає лазню. Ще одна кімната має вражаючі мозаїки в техніці opus sectile, де матеріали вирізалися та інкрустувалися у стіни та підлоги для створення малюнка або візерунка, зазвичай з використанням мармуру, перламутру та скла. Поліхромна підлогова мозаїка з геометричним орнаментом у вигляді кола – один із найкращих зразків мозаїчного мистецтва.

Базиліка також була пов'язана з паломницькими маршрутами. Ця велика паломницька церква на південній околиці Констанції була найрозкішнішою з кіпрських базилік. Вона була багато прикрашена проконнесським мармуром. Її підлогові мозаїки, якщо судити з того, що збереглося, були вражаючої якості. Розташовані над білими мармуровими колонами корінфські капітелі були прикрашені сусальним золотом, покладеним на шар червоної ґрунтовки. Хоча немає жодних археологічних свідчень, цілком імовірно, що існувала громада, яка була охоронцями реліквії, звершувала божественну літургію і дотримувалась годинника. Можливо, кімнати на верхньому рівні були чернечими келіями (як це було, наприклад, у Махерасі), а рівень першого поверху був більш громадським простором. Сама базиліка мала 52 м завдовжки. Далі до моря був розташований східний атріум (28 м) з балдахіном, у якому зберігалася реліквія першорядної ваги, можливо, фрагмент св. Хреста. Планування Кампанопетра включало коридори шириною 3 м, що обрамляють церкву з обох боків і ведуть прямо до східного атріуму. Цими широкими проходами міг рухатися потік прочан в односторонньому порядку, щоб вклонитися реліквії.

Велика (Візантійська) вілла

Маленька вілла

Значно на південь від театру були відкриті залишки двоповерхової вілли. Вона була розкопана 1882 р., але зараз перебуває знову під землею. Вхід формою нагадував церковну апсиду, прикрашену колонами, центральний внутрішній двір якої мав портик з колонами. Житлові кімнати розташовувалися по обидва боки двору, а при розкопках виявили майданчик з мозаїчною підлогою, прикрашеною анімалістичними мотивами, що оточують центральну фігуру.

Гробниці

Цвинтар Саламіну охоплює зараз велику територію від західної межі лісу до монастиря св. Варнави на заході, до околиці села Айос Сергіос на півночі та до околиці села Енкомі на півдні.

Важливу інформацію про місто цих часів дають місцеві поховання.

Під час розкопок також були знайдені сліди могил і гаваней, що належали до цього першого поселення.^[18]

Із розташуванням міста - на шляху важливих морських доріг - дослідники пов'язують і різноманітність населення Саламіну. Мешканцями міста були фінікійці, греки, перси, єгиптяни.

Про присутність фінікійців свідчать дитячі поховання в ханааньських глеках.

Монастир апостола Варнави

На захід від Саламіна неподалік розташований відомий монастир св. апостола Варнави, зведений архієпископом Анфемієм. Будівництво базиліки св. Варнави поблизу Констанції було розпочато наприкінці V ст.: воно було розраховане на значну кількість прочан, багато з яких зупинялися на Кіпрі, ймовірно, дорогою до Святої Землі або з неї. Паломництво, можливо, зробило суттєвий внесок в економіку Кіпру та Саламіна-Констанції.

Гробниця апостола Варнави

Галерея

Відомі мешканці

Апостол Варнава

Див. також

• Десять міст-держав Кіпру