Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Салигін Васілій Вікторовіч
український політик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Салигін Васілій Вікторовіч (нар. 2 червня 1957, Харків) — український політик, державний службовець, партійний діяч, меценат. Народний депутат України III—IV скликань[1][2], голова Харківської обласної ради протягом 2006—2008 рр.[1][2][3] Заслужений економіст України.
Remove ads
Біографія
Освіта
1974—1977 рр. — навчання в Харківському автодорожньому інституті.[2][3]
У 1995 році закінчив економічний факультет Харківського державного університету за спеціальністю «Фінанси та кредит»[1][2][3].
Кар'єра
Узагальнити
Перспектива
1977—1979 рр. — строкова служба в Збройних Силах.
1979—1980 рр. — продовження навчання в Харківському автодорожньому інституті.[2][3]
1981—1985 рр. — майстер, старший майстер Харківського ремонтно-механічного заводу.[2][3]
1985—1989 рр. — водій — заготівельник ВЗСО «Харківвторресурси».[4]
1989—1993 рр. — голова кооперативу «Полюс»[2][3].
З початку 1990-х років учасник благодійних проєктів: будівництво дитячих будинків, допомога церкви тощо.[4][5][6]
1993—1994 рр. — віце — президент ЗАТ «Гея»[2][3].
1994—1997 рр. — представник фірми «Тривертон Інтернешнл Лімітед»[2][3].
1997—1998 рр. — голова агропромислової фірми «Відродження»[2][3].
1998—2002 рр. — Народний депутат України III скликання, обраний по виборчому округу № 171, Харківська область, заступник голови Комітету з питань паливно — енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Позапартійний на момент виборів. Член фракції Народно — демократичної партії.[1][2][3]
2002—2006 рр. — народний депутат України IV скликання (обраний по виборчому округу № 172, Харківська область), член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.[1][2]
У квітні 2006 року — склав присягу посадової особи місцевого самоврядування. Присвоєно 1 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Квітень 2006 року по жовтень 2008 року — голова Харківської обласної ради[1][2]. Обраний 28 квітня 2006 року, пішов з посади 7 жовтня 2008 року[2][3]
Харківська облрада під керівництвом Василя Салигіна ввела процедуру присвоєння звання «Почесний житель Харківської області». Серед перших відзначених цим званням Олександр Масельський (посмертно)[7], Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим, відомий бізнесмен і меценат Олександр Ярославський та інші заслужені представники бізнесу, науки, спорту та інші[8]. Також за клопотанням Харківської облради під керівництвом Василя Салигіна президент України присвоїв губернатору Харківської області Олександру Масельському звання «Герой України» (посмертно)[9], а меморіалу «Висота маршала Конєва» (зараз Національний музей воєнної історії Слобожанщини) був присвоєний статус національного[10].
2008 року — представник України в Палаті регіонів Конгресу місцевих та регіональних влад, член Інституціонального комітету Ради Європи.[2][3]
2008 року по квітень 2010 року — помічник — консультант народного депутата України[2][3].
Квітень 2010 року по травень 2012 року — заступник голови, радник голови Державної митної служби України[1][3].
Червень 2012 року — призначений на посаду заступника губернатора Сумської області[11].
Грудень 2012 року по травень 2014 року — помічник-консультант народного депутата.
2015 року по червень 2017 року — працював президентом товариства «Укренергопроект».
Червень 2017 року — завершив трудову діяльність. Надає приватні консультації.
Remove ads
Особисті дані
Узагальнити
Перспектива
Звання, нагороди
Нагороджений
- орденом Української Православної Церкви «Святого Рівноапостольного Великого Князя Володимира» I ступеня;
- орденом Української Православної Церкви «Святого Рівноапостольного Великого Князя Володимира» II ступеня;
- орденом Української Православної Церкви «Святого Рівноапостольного Князя Володимира» ІІІ ступеня;
- орденом Української Православної Церкви «Преподобного Антонія та Феодосія Печерських» II ступеня;
- орденом Української Православної Церкви «Преподобного Нестора-Літописця» ІІ ступеня;
- орденом Української Православної Церкви «Преподобного Нестора-Літописця» ІІІ ступеня;
- орденом «Різдво Христове 2000» І ступеня;
- почесною відзнакою Харківської обласної ради «Слобожанська слава»;
- відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «Хрест слави»;
- відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «Закон і честь»;
- відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «За сприяння органам внутрішніх справ України»;
- нагрудним почесним знаком Міністерства внутрішніх справ України;
- премією МВС України «За розвиток науки, техніки та освіти» ІІ ступеня;
- відзнакою МВС України «10 років внутрішнім військам МВС України»;
- нагрудним знаком Державної податкової адміністрації України «За честь і службу»;
- почесною відзнакою ДПА у Харківській області «За сприяння органам Державної податкової служби»;
- медаллю Маршала авіації тричі Героя Радянського Союзу Івана Микитовича Кожедуба;
- орденом всеукраїнської організації «Союз Чорнобиль Україна» «Чорнобильський Хрест: Мужність. Честь. Гуманність»;
- медаллю Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) «За заслуги» ІІ ступеня.[2][3]
Особисте життя
Одружений. Дружина — Салигіна Юлія Володимирівна, відома модель, учасниця міжнародних показів, володарка титулу «Королева Харкова», переможниця багатьох конкурсів краси. Має сімох дітей, трьох від першого шлюбу з Наталею Салигіною (Віктор, 1981 р.н., Катерина, 1987 р.н. і Марія, 1995 р.н.). і четверо від другого шлюбу з Юлією Салигіною (Роман, 2005 р.н., Дарія, 2006 р.н., Поліна, 2009 р.н., Максим, 2018 р.н.).
В останні кілька років проживає з сім'єю переважно в США, займається вихованням дітей і двох онуків: Маркуса (2014 р.н.) і Метью (2018 р.н.).
Remove ads
Посилання
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads