Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Салтикове
село в Сумській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Салтико́ве — село в Україні, у Дубов'язівській селищній громаді Конотопського району Сумської області. Населення становить 785 осіб.
Remove ads
Географія
Село знаходиться біля витоків річки Язуча, яка приблизно через 11 км впадає в річку Єзуч, нижче за течією на відстані 1 км розташоване селище Білоусівка. На струмку кілька загат.
Село розташоване за 26 км від райцентру.
Історія
Узагальнити
Перспектива
Датою заснування села вважається травень 1730 року, згідно «Історії Малоросії. Ніжинський полк» за авторством А. М. Лазаревського (дата видання 1893 рік), в 1715 році в селі В'язове був куплений маєток Федором Салтиковим, а в травні 1730 року на землях котрі належали конотопському сотнику Григорію Костенецькому та трьом козакам Фесюку, Косенку та Загородненку, приказчик Салтикова, не маючи на те законних повноважень, самовільно захопив ці землі і заложив слободу Салтикову. http://resource.history.org.ua/item/0013518
Частина села,Діброва відома ще з часів Катерини ІІ під назвою "Дубровне",в ті часи це та навколишні села належалі сім'ї поміщика генерала царської армії Кирила Черепова, в Дубровному знаходилася економія його сина Андрія Черепова.[1]
З 1869 року Дубровне або Діброва можна відзнайти на картах,[2][3][4][5][6].На американській карті 1950-х років[7] поселення Діброва ще позначене як окремий населений пункт Dibrovo. З другої половини XX століття поселення стало частиною села Салтикове.[8]
В XVIII - XIX столітті село відносилося до Гружчанської волості Путивльського повіту Курської губернії[9]
За даними на 1862 рік у власницькій слободі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 744 особи (366 чоловіків та 378 жінок), налічувалось 143 дворових господарства, існував селітровий завод[10].
Станом на 1880 рік у колишній власницькій слободі Гружчанської волості, мешкало 927 осіб, налічувалось 151 дворове господарство, існували 2 лавки[11].
У 1882 році збудована дерев'яна Петропавлівська церква, яка зберегалась до наших днів.
1902 року в селі була відкрита трикласна церковнопарафіяльна школа. Навчалися в ній переважно хлопчики.
Remove ads
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними [12]:
Період Першої світової війни
Багатьох жителів села було мобілізовано до лав царської армії на фронти Першої світової війни[13]
Період Другої світової війни
389 жителів села пішли на фронт, 239 загинули. Пам'ять про них і про воїнів, які визволяли село 1943 року, увіковічнена в меморіалі Слави, зведеному салтиківцями в 1958 році.
Радянська доба
В радянський час в селі діяв колгосп «Правда». За ним було закріплено 2856 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1696 га орної землі. За високі виробничі показники 75 трудівників села відзначені урядовими нагородами. Свинарка Білоусівського відділення Дубов'язівського цукрокомбінату С. П. Шепітько 1958 року нагороджена орденом Леніна, а в 1966 році — орденом Трудового Червоного Прапора. Скотарю МТФ2 Литвиненко Миколі Омеляновичу вдалося вигодувати бугая масою понад тонну (1280 кг), чим власне було встановлено рекордний показник з відгодівлі ВРХ.
В селі діяла восьмирічна школа, в якій навчався 301 учень, працювало 26 учителів, також діяв клуб на 200 місць, три бібліотеки, медичний пункт[14]
Remove ads
Сьогодення
В селі веде господарську діяльність сільськогосподарське підприємство ТОВ АПК «Конотоп», релігійна громада УПЦ МП, фельдшерсько-акушерський пункт, загальноосвітня школа І-Ш ст., сільський Будинок культури, бібліотека, приватні крамниці та поштове відділення.
В селі збереглась історична дерев'яна Петропавлівська церква, збудована у 1882 році у т.з. «єпархіальному» стилі. За часів рядянської влади з церкви зкинули верхи. Наразі церква діюча, потребує реставрації. Пам'яник архітектури місцевого значення № 243-См. Розташована у центрі села, поряд з меморіалом героям ДСВ.
Remove ads
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads