Сальваторе Сірігу

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сірігу.

Сальвато́ре Сірі́гу (італ. Salvatore Sirigu, нар. 12 січня 1987, Нуоро) — італійський футболіст, воротар. Мав досвід виступів у складі національної збірної Італії.

Сальваторе Сірігу
Сальваторе Сірігу
Особисті дані
Народження	12 січня 1987(1987-01-12) (38 років)
	Нуоро, Італія
Зріст	192 см
Вага	80 кг
Громадянство	Італія
Позиція	воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб	вільний агент
Юнацькі клуби
2002–2005 2005–2007	«Венеція» «Палермо»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2006–2011 «Палермо» 69 ( -101) 2007–2008 →  «Кремонезе» 19 (-22) 2008–2009 →  «Анкона» 15 (-24) 2011–2016 «Парі Сен-Жермен» 145 (-108) 2016–2017 →  «Севілья» 2 (-3) 2017 →  «Осасуна» 18 (-51) 2017–2021 «Торіно» 141 (-206) 2021–2022 «Дженоа» 37 (-59) 2022–2023 «Наполі» 0 (0) 2023 «Фіорентина» 1 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 2004–2005 Італія U-18 3 (-1) 2005 Італія U-19 2 (-3) 2007–2009 Італія U-21 3 (-2) 2010–2021 Італія 28 (-18)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 1 липня 2023.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 1 липня 2023.

Клубна кар'єра

«Палермо»

Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Венеція» та «Палермо».

У дорослому футболі дебютував 2006 року виступами за команду клубу «Палермо», в якій провів один сезон, взявши участь лише в одному матчі розіграшу Кубка Італії та одній грі на Кубок УЄФА.

Протягом 2007—2009 грав на умовах оренди в клубах «Кремонезе» та «Анкона».

2009 року повернувся до клубу «Палермо». Цього разу відразу зайняв позицію основного голкіпера команди та провів у її складі два сезони.

«Парі Сен-Жермен»

2011 року за майже 4 мільйони євро перейшов до французького «Парі Сен-Жермен». У паризькій команді відразу ж став основним голкіпером і відіграв у такому статусі чотири роки. Влітку 2015 року, з приходом до команди німця Кевіна Траппа провів ще один сезон у ПСЖ, але вже як резервний воротар, а згодом віддавався в оренду до «Севільї» і «Осасуни», відігравши за кожну з цих іспанських команд по півроку.

«Торіно»

Після завершення контракту з ПСЖ влітку 2017 року повернувся на батьківщину, уклавши на правах вільного агента контракт з «Торіно», в якому став основною опцією тренерського штабу на воротарській позиції. Був основним голкіпером туринців протягом чотирьох сезонів. Навесні 2019 року видав серію із шести матчів без пропущеного гола, перевиршивши попередній клубний рекорд, що належав Лучано Кастелліні.

Останні роки кар'єри

Попри загалом успішні виступи в «Торіно» 15 липня 2021 року воротар і клуб узгодили передчасне розірвання контракту. На початку серпня на правах вільного агента приєднався до «Дженоа». Протягом сезону 2021/22 був стабільним основним голкіпером генуезців, однак не зумів завадити вильоту команди до Серії B і по завершенні сезону її залашив, натомість приєднавшись до «Наполі».

У складі неаполітанців провів півроку, так й не дебютувавши у їх складі в офіційних іграх. Згодом другу половину сезону 2022/23 перебував у «Фіорентині», де за цей час відіграв по одній грі у Серії A та Лізі конференцій УЄФА.

Виступи за збірні

2004 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 5 іграх на юнацькому рівні, пропустивши 4 голи.

Протягом 2007–2009 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 3 офіційних матчах, пропустив 2 голи.

2010 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Відтоді регулярно отримував виклики до національної команди, утім на поле виходив украй рідко, здебільшого був одним з резервістів Джанлуїджі Буффона. Перебував у запасі італійців на Євро-2012, де команда стала віце-чемпіоном континенту, а згодом провів по одній грі на чемпіонаті світу 2014 і Євро-2016.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Станом на 11 серпня 2022 року

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
2006–07	«Палермо»	A	0	0	КІ	1	0	КУЄФА	1	-3	-	-	-	2	-3
2007–08	«Кремонезе»	C1	19+3[1]	-22 + -4[1]	КІ-C	2	-2	-	-	-	-	-	-	24	-28
2008–09	«Анкона»	B	15	-24	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	15	-24
2009–10	«Палермо»	A	32	-39	КІ	1	-2	-	-	-	-	-	-	33	-41
2010–11		A	37	-62	КІ	5	-6	ЛЄ	3[2]	-6[3]	-	-	-	45	-74
Усього за «Палермо»			69	-101		7	-8		4	-9				80	-118
2011–12	«Парі Сен-Жермен»	Л1	38	-41	КФ+КЛ	2+0	-1	ЛЄ	1[4]	-0	-	-	-	41	-42
2012–13		Л1	33	-16	КФ+КЛ	0	-0	ЛЧ	10	-8	-	-	-	43	-24
2013–14		Л1	37	-23	КФ+КЛ	0+1	-1	ЛЧ	10	-9	СФ	1	-1	49	-34
2014–15		Л1	34	-28	КФ+КЛ	0	-0	ЛЧ	10	-15	СФ	1	-0	45	-43
2015–16		Л1	3	-0	КФ+КЛ	6+3	-4 + -2	ЛЧ	0	-0	СФ	0	-0	12	-6
Усього за «Парі Сен-Жермен»			145	-108		12	-8		31	-32		2	-1	190	-149
2016-січ. 2017	«Севілья»	ПД	2	-3	КІ	1	-1	ЛЧ	0	-0	-	-	-	3	-4
січ.-черв. 2017	«Осасуна»	ПД	18	-51	КІ	-	-	-	-	-	-	-	-	18	-51
2017–18	«Торіно»	A	37	-45	КІ	1	-1	-	-	-	-	-	-	38	-46
2018–19		A	36	-35	КІ	2	-2	-	-	-	-	-	-	38	-37
2019–20		A	36	-64	КІ	2	-5	ЛЄ	6[5]	-7	-	-	-	44	-76
2020–21		A	32	-62	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	32	-62
Усього за «Торіно»			141	–206		5	-8		6	-7		-	-	152	-221
2021–22	«Дженоа»	A	37	-59	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	37	-59
2022-січ. 2023	«Наполі»	A	0	0	КІ	-	-	ЛЧ	0	0	-	-	-	0	0
січ.-черв. 2023	«Фіорентина»	A	1	0	КІ	0	0	ЛК	1	-2	-	-	-	2	-2
Усього за кар'єру			450	-586		27	-28		42	-50		2	-1	520	-665

Статистика виступів за збірну

Досягнення

• Чемпіон Франції (4): 2012-13, 2013-14, 2014-15, 2015-16
• Володар Кубка Франції (2): 2014-15, 2015-16
• Володар Кубка французької ліги (3): 2013-14, 2014-15, 2015-16
• Володар Суперкубка Франції (4): 2013, 2014, 2015, 2016
• Віце-чемпіон Європи: 2012
• Чемпіон Європи: 2020