Салюков Олег Леонідович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Салюков.

Олег Леонідович Салюков (21 травня 1955(1955-05-21) , Саратов ) — російський воєначальник, колишній головнокомандувач Сухопутними військами (2 травня 2014 року^[1] — 15 травня 2025^[2]). Генерал армії (2019)^[3].

Салюков Олег Леонідович
рос. Олег Салюков
Народження	21 травня 1955(1955-05-21) (70 років)  Саратов, РРФСР, СРСР
Країна	Росія
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна і Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Звання	генерал армії і генерал армії
Нагороди

Знаходиться під санкціями Євросоюзу, Великої Британії, Канади та інших країн.^[⇨]

Життєпис

Олег Салюков народився 21 травня 1955 року у місті Саратові в родині військовослужбовця. Батько — Леонід Іванович Салюков (1920—2006), учасник німецько-радянської війни, танкіст, генерал-майор^[4]. Виріс у Пензі, в 1972 році закінчив середню загальноосвітню школу № 6 Пензи з викладанням ряду предметів англійською мовою. У 1977 році закінчив Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна із золотою медаллю^[5][5].

1985 року закінчив Військову академію бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського з відзнакою. В 1996 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації^[6].

Військову службу проходив командиром взводу, командиром роти, начальником штабу та командиром батальйону в Київському військовому окрузі (1977—1982), заступником командира навчального танкового полку (в/ч 47866, Ковров), командиром танкового полку, заступником командира 4-ї гвардійської танкової Кантеміровської дивізії імені Ю. В. Андропова у Московському військовому окрузі, командиром 121-ї мотострілецької дивізії (1997—1998), командиром 81-ї гвардійської мотострілецької дивізії (1998—2000), начальником штабу та командувачем 35-ї загальновійськової армії Далекосхідного військового округу (2000 — жовтень 2003), заступником командувача військ (жовтень 2003 — 12 квітня 2005), начальником штабу (12 квітня 2005 — 31 грудня 2008), командувачем військами (31 грудня 2008 — 10 грудня 2010^[5] Далекосхідного військового округу.

Військові звання «майор» та «полковник» присвоєно достроково. 12 червня 2006 року присвоєно військове звання «генерал-полковник».

10 грудня 2010 року указом Президента Російської Федерації Дмитра Медведєва призначено заступником начальника Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації.

2 травня 2014 року указом Президента Російської Федерації Володимира Путіна № 291 призначено Головнокомандувачем Сухопутними військами Російської Федерації^[1]. 6 травня 2014 року вручено штандарт Головнокомандувача Сухопутними військами ЗС РФ^[7]. Одночасно є начальником Московського територіального гарнізону.

Командував військовими парадами на Червоній площі в Москві на День Перемоги 9 травня 2014—2022 років.

22 лютого 2019 року Олегу Салюкову присвоєно військове звання « генерал армії»^[3]. Він став 65-м в історії сучасної Росії воєначальником, який отримав це військове звання^[6].

11 січня 2023 року разом з генерал-полковником Олексієм Кімом призначений заступником командувача Об'єднаного угрупування військ у зоні спеціальної військової операції^[8][9].

15 травня 2025 року Президен РФ звільнив Олега Салюкова з посади головнокомандувача Сухопутних військ РФ, призначивши його заступником секретаря Ради безпеки Росії, випливає з указу Путіна^[2][10]

Родина

Одружений. Є син.^[11]

Невістка — Салюкова Діна Георгіївна.

Санкції

Олег Салюков відповідав за російські наземні операції в Україні. Несе відповідальність за активну підтримку та реалізацію дій та політики, які підривають та загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, Салюков є підсанкційною особою в багатьох країних світу.^[12]

23 лютого 2022 року, в результаті вторгнення Росії в Україну, включений до списку санкцій Євросоюзу, оскільки «відповідає за російські наземні операції в Україні. Тому він несе відповідальність за активну підтримку та реалізацію дій та політики, які підривають та загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, а також стабільності чи безпеці в Україні»^[13].

Пізніше включений до списку санкцій Великої Британії, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії, України та Нової Зеландії^[12].

Нагороди

• Орден «За заслуги перед Батьківщиною» IV ступеня;
• Орден Олександра Невського (2020);
• Орден «За військові заслуги» ;
• Орден Пошани ;
• Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ;
• Орден «За особисту мужність» ;
• Медаль "50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 гг. " ;
• Медаль Жукова ;
• Ювілейна медаль «300 років Російському флоту» ;
• Медаль «На згадку 850-річчя Москви» ;
• Ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ;
• Ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» ;
• Медаль «За військову доблесть» І ступеня (Міністерство оборони Російської Федерації);
• Медаль «За відмінність у військовій службі» І ступеня (Міністерство оборони Російської Федерації);
• Медаль «200 років Міністерству оборони» (Міністерство оборони Російської Федерації);
• Медаль Маргелова (Міністерство оборони Російської Федерації);
• Медаль «За бездоганну службу» ІІ ступеня ;
• Медаль «За бездоганну службу» ІІІ ступеня ;
• Диплом та знак Вищої ради форуму «Громадське визнання» (2003)^[14].