Самбука (інструмент)

Самбі́ка, самбу́ка (грец. σαμβύκη, лат. sambuca) — античний струнний щипковий інструмент типу трикутної арфи, ймовірно, завезений до Греції з Близького Сходу. Більшість авторів описують самбіку як інструмент невеликого розміру з короткими (зазвичай чотирма) струнами високого регістру. Арістід Квінтіліан вважає самбіку «жіночим» інструментом: «Серед струнних <…> самбіка близька жіночій природі через своє низьке походження і через делікатність занадто високих звуків, які витягують на її коротких струнах»^[1] . Про поширеність самбіки серед жінок побічно свідчить той факт, що і греки і римляни мали особливі слова для позначення професійних виконавиць — відповідно, дав.-гр. σαμβυκίστρια^[2] та sambucistria^[3] .

Римлянка, що настроює кіфару (праворуч) та самбіку. Фреска з Помпей, І ст. н. е. (Національний археологічний музей, Неаполь)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Самбука (значення).

Найчастіше класичні автори (грецькі та римські) описують самбіку як певний різновид тригона (трикутної арфи). Специфічні конструктивні особливості самбіки та її лад на основі свідчень, що збереглися, виявити неможливо.

Інші значення терміна

Самбікою також (згідно з Афінеєм та іншими авторами) називалося облогове знаряддя, оскільки своєю формою (корабель + сходи + натягнуті канати) воно нагадувало однойменний музичний інструмент^[4]. Вітрувію нагадав контури самбуки його знаменитий «світовий трикутник» (schema trigonii mundo). Наприкінці Відродження (1618) словом «самбука» (sambuca) назвав свій експериментальний клавікорд ботанік і освічений любитель музики Фабіо Колона.