Самуель Цамбел

Самуель Цамбел^[2] (словац. Samuel Czambel; 24 серпня 1856 Словенска Люпча, Австрійська імперія — 18 січня 1909, Будапешт) — словацький вчений-мовознавець, славіст, філолог, перекладач.

Самуель Цамбел
словац. Samuel Czambel
Псевдоніми	Ján Ferienčík[1], Nikita Matejevič[1], Herman Poliaček[1], Ján Stranský[1], J. I. Tatranovič[1], Anna Technovská[1], Ján Vlkolinský[1]
Народився	24 серпня 1856(1856-08-24) Словенска Люпча, Австрійська імперія
Помер	18 грудня 1909(1909-12-18) (53 роки) Будапешт
Поховання	Народний цвинтар у Мартініd
Країна	Словаччина
Діяльність	письменник, мовознавець, перекладач, етнограф, філолог
Alma mater	Будапештський університет, Карлів університет
Галузь	мовознавство[1], переклад[1], література[1], етнографія[1] і філологія[1]
Посада	вчений-мовознавець, славіст, філолог, перекладач
Науковий керівник	Мартін Гаттала
Самуель Цамбел у Вікісховищі

Біографія

З 1876 вивчав право, а потім славістику на філософському факультеті Будапештського університету. Продовжив навчання у Відні і Карловому університеті в Празі. Учень Мартіна Гаттала.

З 1879 працював в департаменті перекладів в Будапешті, де займався перекладами на словацьку мову законів Австро-Угорщини. У 1887-1896 — редагував урядову газету «Словацькі новини».

У 1899 став секретарем міністерства. З 1906 працював керівником Центру перекладів в Міністерстві внутрішніх справ імперії.

Похований на Народному цвинтарі в Мартіні (Словаччина).

Наукова діяльність

Зробив значний внесок у створення сучасної орфографії словацької мови. Його аналітичні дослідження і нормотворча робота в області орфографії, фонетики, морфології і створенні словників зробили вирішальний вплив на формування сучасної літературної словацької мови.

Опублікував ряд робіт з лінгвістичних досліджень, зокрема:

• «Матеріали до історії словацької мови» (1887);
• «Словацька орфографія» (1890);
• «Нариси про словацької орфографії» (1891);
• «Новий словацько-угорський словник» (1891);
• «Керівництво по літературній словацькій мові» (1902).

Важливу роль в стабілізації словацької мови зіграла кодифікація Цамбела. У його роботі 1902 «Керівництво по літературній словацькій мові» (Rukoväť spisovnej reči slovenskej) були відображені поправки, внесені в літературну норму відповідно до тенденцій мовного розвитку і поглядами того часу на літературну мову. У 1916 і 1919 ця книга була перевидана Шкультетою з рядом доповнень і змін, протягом 30 років вона була основним посібником, що містить норми словацької мови.

Фольклорист. Займався збором і публікацією словацьких народних казок і переказів.

Вибрані роботи

• A tót hangtan (1880)
• Príspevky k dejinám jazyka slovenského (1887)
• Slovenský pravopis (1890)
• K reči o slovenskom pravopise (1891)
• Potreba nového slovníka slovenského a maďarského (1891)
• Rukoväť spisovnej reči slovenskej (1902, 1919)
• A tótok elcsehesítése, vagy eloroszítása (1902)
• A cseh-tót invázió (1902)
• A cseh-tót nemzetegység múltja, jelene és jóvője (1902)
• Slováci a ich reč (1903)
• Slovenská reč a jej miesto v rodine slovanských jazykov (1906).